Експерт у сфері корпоративного та міжнародного корпоративного права. Має багаторічний досвід у супроводі отримання фінансових ліцензій в Україні та відкриття бізнесу в ЄС, Великій Британії, Швейцарії, ОАЕ й ключових юрисдикціях Азії.
Кейс: Домоглися видалення відомостей про проєкти клієнта з публікації на офіційному сайті НКЦПФР — у досудовому порядку
До нас звернулася іноземна компанія — оператор інвестиційних онлайн-сервісів, зареєстрована в одній із країн ЄС. На офіційному вебсайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — Комісія, НКЦПФР) було оприлюднено інформаційно-просвітницький матеріал про інвестиційні пастки, у якому проєкти клієнта згадувалися в переліку так званих «SCAM-проєктів». Зокрема, стверджувалося, що вони є результатом ребрендингу раніше відомих сумнівних сервісів, пов’язувалися з конкретною юридичною особою, а сам матеріал супроводжувався інфографікою про ознаки недобросовісного залучення коштів інвесторів.
Публікація державного регулятора має принципово інший вплив, ніж допис у медіа: на неї посилаються учасники ринку, вона індексується пошуковими системами й нерідко цитується в інших юрисдикціях. Для компанії, що працює у фінансовому секторі, це прямі операційні ризики — від додаткових питань з боку банків і платіжних провайдерів до ускладнень у перемовинах із контрагентами.
Завдання було сформульоване чітко: домогтися усунення з публікації відомостей, які не мають документального підтвердження, — по можливості без судового спору й без публічного розголосу, що лише посилив би поширення самої інформації.
Чому ми обрали досудовий шлях
Очевидний варіант — позов про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Ми свідомо почали не з нього, і ось чому:
- судовий процес проти державного органу триває роками, а спірна публікація весь цей час залишається у відкритому доступі та продовжує індексуватися;
- сам факт позову — публічна подія, яка привертає до матеріалу додаткову увагу й працює проти клієнта;
- у справах про захист репутації ключовим є питання доказової бази відповідача — і цю базу можна перевірити ще до суду, інструментами адвокатського запиту;
- якщо орган змінює матеріал добровільно, клієнт отримує результат за місяці, а не за роки, і без публічного сліду.
Звідси й стратегія: спершу документально зафіксувати, що підтверджень у регулятора немає, і лише після цього висувати вимогу про видалення — з посиланням на його ж власні письмові відповіді.
Складнощі кейсу
- Презумпція обґрунтованості дій державного органу. Офіційна публікація регулятора сприймається як така, що ґрунтується на перевірених даних. Спростувати це припущення можна лише документально, а не аргументами про несправедливість.
- Просвітницький формат матеріалу. Публікація була оформлена як інформаційно-освітня, а не як офіційне рішення, попередження чи акт індивідуальної дії. Такий документ складно оскаржити у звичний спосіб — скасовувати формально нічого.
- Відсутність спеціальної процедури. Законодавство не містить окремого механізму видалення чи коригування публікації на сайті державного органу: немає ні встановленої форми звернення, ні строків розгляду, ні визначеної відповідальної посадової особи.
- Статус іноземного клієнта. Компанія-нерезидент не веде діяльності в Україні та не є піднаглядним суб’єктом Комісії, тобто формально не є стороною жодного провадження — потрібно було вибудувати процесуальний інтерес.
- Ризик формальних відписок. Найімовірніший сценарій у подібних справах — відповіді «в межах компетенції» без жодних дій по суті, а публікація залишається незмінною роками.
Що ми зробили
Роботу було побудовано як послідовність письмових звернень, де кожне наступне спиралося на результат попереднього:
- Провели правовий аналіз публікації. Виокремили конкретні твердження про факти, які підлягають перевірці на достовірність, і відмежували їх від оціночних суджень, що спростуванню не підлягають. Саме цей перелік і став предметом усіх подальших вимог.
- Направили перший адвокатський запит із вимогою надати джерела та документальні підстави тверджень щодо проєктів клієнта: результати власних перевірок, документи правоохоронних органів, судові рішення, внутрішні аналітичні матеріали.
- Направили повторний адвокатський запит, деталізувавши питання, на які регулятор не відповів по суті. У сукупності відповіді засвідчили головне: відомості було взято з окремих публікацій у мережі Інтернет — без самостійної перевірки, без отримання пояснень і без будь-яких підтверджувальних документів.
- Підготували лист-звернення на ім’я Голови Комісії. У ньому систематизували отримані відповіді як доказ відсутності фактичної основи та обґрунтували вимогу з посиланням на статтю 32 Конституції України, статті 277, 280, 297, 299 Цивільного кодексу України, пункт 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окремо наголосили на підвищеному стандарті обачності, який практика ЄСПЛ покладає на державні органи при поширенні відомостей, здатних вплинути на репутацію.
- Сформулювали вимогу як альтернативу: або надати докази достовірності поширених відомостей, або привести публікацію у відповідність до закону шляхом видалення чи виправлення неперевіреної інформації. Така конструкція не залишає простору для відповіді «ні по чому».
- Після письмового підтвердження рішення про перегляд публікації, яке не містило ні строків, ні порядку його проведення, направили третій адвокатський запит — про стан і результати перегляду: дату початку, правову підставу, відповідальний структурний підрозділ, перелік фактично вчинених дій та строк завершення.
- Тримали листування в жорсткому правовому полі. Фіксували вхідні номери й строки, а в кожному запиті нагадували про п’ятиденний строк відповіді за статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і про адміністративну відповідальність за статтею 212-3 КУпАП за неповне, несвоєчасне або недостовірне надання інформації на адвокатський запит.
Результат
Комісія провела перегляд змісту публікації та письмово підтвердила його завершення. Спірні відомості щодо проєктів клієнта було усунено — матеріал діє на сайті регулятора в оновленій редакції.
Результату досягнуто в досудовому порядку, без позову та без публічного розголосу — приблизно за чотири місяці з дати першого адвокатського запиту. Право на судовий захист при цьому збереглося повністю, проте потреби в ньому не виникло.
Окремий практичний ефект: у клієнта залишилися письмові відповіді регулятора, які фіксують відсутність у нього підтверджених претензій. Це робочий аргумент у комунікації з банками, платіжними системами, аудиторами та потенційними партнерами — і водночас готова доказова база на випадок майбутніх спорів.
Чому звертаються саме до нас
Репутаційні спори з державними органами майже ніколи не вирішуються одним «сильним листом». Працює послідовність: питання в адвокатському запиті, поставлене так, що його неможливо обійти формальною відповіддю; фіксація кожної відповіді як доказу; і лише потім — вимога, побудована на власних словах опонента. Помилка на початку (емоційна заява, вимога без предмета, пропущений строк) закриває цей шлях і залишає тільки суд.
Ми ведемо такі справи повним циклом: аналіз спірного матеріалу та оцінка перспектив, адвокатські запити, досудові звернення, а за потреби — судовий захист ділової репутації та супровід виконання рішення. Працюємо з іноземними клієнтами, зокрема з тими, хто не має присутності в Україні.
Про вашу компанію або проєкт поширено недостовірну інформацію на сайті державного органу чи в медіа? Залиште заявку — ми оцінимо перспективи справи та підготуємо покроковий план дій.