Відкриття провадження у справі про банкрутство

З набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) значно змінився порядок початку процедури банкрутства, зокрема підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство. 

Згідно з частинами 2 та 3 статті 8 КУзПБ, як боржник, так і кредитор мають право подати заяву до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Суд може розпочати справу про банкрутство за заявою боржника також у випадку, якщо існує загроза його неплатоспроможності.

Підставою для застосування процедур, передбачених КУзПБ, до боржника та відповідно для відкриття провадження є саме факт його неплатоспроможності.

Неплатоспроможність, за визначенням статті 1 КУзПБ, полягає у нездатності боржника виконати свої грошові зобов’язання перед кредитором (заявником) після настання встановленого строку, без застосування процедур, передбачених Кодексом з процедур банкрутства.

Вимоги до заяви про порушення справи щодо банкрутства

Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство визначаються положеннями статті 34 КУзПБ. Системний аналіз статей 1, 8, 34 і 39 КУзПБ свідчить про те, що підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

1. наявність грошового зобов’язання боржника перед кредитором, строк виконання якого минув на момент подання заяви до суду;
2. відсутність спору між боржником і кредитором стосовно прав на заявлені вимоги;
3. боржник не погасив повністю вимоги кредитора (або кредиторів) до підготовчого засідання суду.

Таким чином, ключовою метою підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:

1. перевірка обґрунтованості вимог заявника щодо їх відповідності поняттю “грошове зобов’язання” боржника перед ініціюючим кредитором;
2. з’ясування наявності або відсутності спору щодо прав;
3. встановлення фактів погашення боржником вимог до підготовчого засідання.

Стандарти доведення у провадженні справи про банкрутство

З огляду на серйозні правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які стосуються не лише заявника та боржника, але й невизначеного кола осіб, таких як потенційні кредитори боржника та інші учасники, суд перед ухваленням відповідного рішення (про відкриття провадження або відмову у його відкритті) має здійснити комплексний аналіз обставин. Суд детально досліджує правовідносини, на які заявник посилається для обґрунтування своїх вимог до боржника, ґрунтуючись на поданих доказах. Лише після цього суд може визначити, чи є вимоги кредитора обґрунтованими, а також встановити, чи існує спір про право у цих правовідносинах, що є важливою умовою для відкриття провадження (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2042/20). Варто зазначити, що до заявника кредиторських вимог застосовується підвищений стандарт доказування, про що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях. Цей підвищений стандарт доказування разом із судовим контролем покликаний запобігти визнанню фіктивних кредиторських заборгованостей у процесах банкрутства.

Цей стандарт у справах про банкрутство передбачає такі аспекти:

1. суд перевіряє обґрунтованість і розмір вимог кредиторів незалежно від наявності розбіжностей між боржником та іншими особами, що мають право подавати заперечення, і кредитором, який заявив грошові вимоги до боржника;
2. визнання вимог кредиторів можливе лише за наявності достатніх доказів, що підтверджують існування та розмір заборгованості;
3. при розгляді заяви кредитора про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство, навіть якщо боржник або арбітражний керуючий визнають обставини, на які посилається кредитор (ч. 1 ст. 75 ГПК України), це не звільняє іншу сторону від обов’язку довести ці обставини в загальному порядку (висновок Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/14923/20).

Ключовим елементом при відкритті справи про банкрутство є документальне обґрунтування вимог ініціюючого кредитора. Заявник самостійно обирає докази, що, на його думку, підтверджують наявність боргу, який має бути доведений відповідно до статей 74, 76–77 ГПК України, з урахуванням природи правовідносин між сторонами.

Обмеження щодо відкриття провадження у справі про банкрутство

Докази, що підтверджують наявність боргу, можуть бути різними, але не обмежуються лише одними типами документів. Серед таких доказів можна виділити судові рішення, укладені правочини, первинні бухгалтерські документи, що містять інформацію про здійснені господарські операції та підтверджують їх проведення. До прикладів таких доказів належать банківські виписки, що фіксують фінансові транзакції, платіжні доручення, які свідчать про спроби або фактичні виплати, видаткові накладні, що підтверджують передачу товарів або послуг, а також різноманітні довідки, офіційні листи, протоколи зустрічей або переговорів. Інші документи, що можуть доводити порушення боржником своїх зобов’язань, також приймаються як доказ.

Тому перш ніж кредитор звертається до господарського суду з заявою про відкриття справи про банкрутство, він повинен виконати ретельну підготовчу роботу. Це включає збір доказової бази, яка підтвердить, що його вимоги є обґрунтованими. Зокрема, кредитор має довести правові підстави для виникнення вимог, їх характер, суму та момент, коли вони з’явилися. Така підготовка спрямована на мінімізацію ризиків відмови суду у відкритті справи про банкрутство. Важливо, щоб усі докази були достатніми для переконання суду в тому, що вимоги кредитора відповідають критеріям законності.

Крім того, заявникам потрібно брати до уваги законодавчі обмеження щодо можливості відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно певних категорій суб’єктів господарювання. Це означає, що для деяких організацій встановлені спеціальні правила, які забороняють ініціювати процес банкрутства.