Аліменти на домашніх тварин в Україні

Питання правового статусу домашніх тварин у сучасному суспільстві набуває дедалі більшої актуальності. Україна, рухаючись у напрямку європейських стандартів гуманного ставлення до тварин, поступово змінює підхід до визначення місця тварин у правовій системі.

Якщо раніше собаки, коти чи інші улюбленці вважалися виключно об’єктами права власності, то сьогодні законодавство й судова практика все частіше визнають їх істотами, здатними відчувати біль, страх і прихильність.

Одним із проявів цієї трансформації стала поява судових справ, пов’язаних із аліментами на тварин або встановленням опіки над ними після розлучення чи смерті власника. 

Домашні тварини — не майно, а члени сім’ї: позиція Верховного Суду України 

Нещодавно Верховний Суд України вперше визнав домашніх тварин «членами сім’ї» у спадкових спорах. Ця унікальна справа стала прецедентом, який може змінити ставлення до тварин у цивільно-правових відносинах. 

Суд наголосив, що домашні тварини не є майном у класичному розумінні, оскільки вони — живі істоти, здатні відчувати біль, страх, любов та прихильність до людини.

У своєму рішенні Верховний Суд підкреслив, що у спадкових спорах суди мають враховувати добробут тварини, а не лише формальні права власності. Тобто суд може ухвалити рішення, виходячи з того, хто з претендентів має кращі умови для догляду за твариною. 

Юридичне значення рішення 

Це рішення має кілька важливих наслідків: 

1. Під час спадкових спорів суди будуть оцінювати не лише юридичні права спадкоємців, а й морально-етичні аспекти, зокрема — добробут тварини. 
2. У договорах дарування, шлюбних контрактах і заповітах доцільно чітко визначати, кому саме передається домашній улюбленець у разі розлучення чи смерті власника. 
3. Українська правова система наближається до європейської, де тварини давно мають особливий статус — «живих істот, наділених відчуттями». 

Так, у Франції, Німеччині, Іспанії чи Австрії домашні тварини вже давно не вважаються майном. У судових рішеннях таких країн часто застосовується принцип «найкращих інтересів тварини» (best interest of the animal). 

Аліменти на домашніх тварин: нова соціально-правова тенденція 

Тема «аліментів» на домашніх улюбленців може здаватися жартом, однак у світі це — реальна практика.

Найяскравішим прикладом став нещодавній випадок у Туреччині. 

Прецедент у Стамбулі 

У місті Стамбул суд уперше зобов’язав чоловіка сплачувати аліменти на утримання домашніх котів після розлучення.
Подружжя — Бугра Б. та Езгі Б. — вирішили розлучитися за обопільною згодою, посилаючись на «суттєве погіршення сімейних стосунків».

У процесі розгляду справи суд погодив, що Езгі Б. залишає собі двох котів, які раніше належали чоловікові, але водночас має право отримувати 10 000 турецьких лір (приблизно 10 тис. грн) кожні три місяці протягом десяти років на їх утримання. 

Цей випадок став першим офіційним рішенням у Туреччині, де суд фактично визнав тварин об’єктом фінансової підтримки після розлучення. Аргументація була простою: коти — це істоти, які залежать від людини, а тому утримання їх після розпаду сім’ї має бути забезпечене так само, як утримання дітей чи інших членів родини. 

Чи можливі аліменти на тварин в Україні? 

На сьогодні в Україні немає прямої законодавчої норми, яка б зобов’язувала колишніх партнерів сплачувати кошти на утримання тварини. Проте, враховуючи нову практику Верховного Суду, така перспектива не виглядає фантастичною. 

Відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 180, 181, 185) поняття аліментів стосується лише дітей, непрацездатних батьків або інших осіб, які потребують матеріальної допомоги. Однак при бажанні сторони можуть: 

• Передбачити в шлюбному договорі порядок утримання тварини після розлучення; 
• Укласти окрему цивільно-правову угоду, в якій один із партнерів бере на себе зобов’язання сплачувати певну суму на корм, ветеринарні послуги чи інші потреби; 
• Звернутися до суду, аргументуючи позов гуманними міркуваннями та посилаючись на аналогію права (ст. 8 ЦК України). 

Суд, спираючись на практику ЄСПЛ і нове тлумачення прав тварин як істот, здатних відчувати, може визнати такі вимоги справедливими та такими, що відповідають принципу добросовісності.  

Європейський досвід та рекомендації для законодавців 

У країнах ЄС уже діє принцип, за яким тварина — це не річ, а «чуттєва істота».

Наприклад: 

• У Німеччині  прямо зазначено, що тварини не є речами, а до них застосовуються спеціальні правила. 
• В Іспанії у 2022 році внесено зміни до Цивільного кодексу, якими передбачено спільну опіку над тваринами після розлучення. 
• У Франції суди можуть присуджувати спільне піклування над тваринами або компенсацію на їхнє утримання. 

Україна може скористатися цими підходами для розробки власного закону, який би: 

1. Визначив правовий статус тварин як «чутливих істот». 
2. Встановив механізм вирішення спорів щодо опіки над тваринами після розлучення чи смерті власника. 
3. Дозволив би суду призначати фінансову допомогу на утримання тварин у разі розлучення, аналогічно до аліментів. 

Висновок 

Поява практики щодо аліментів на тварин — це закономірний крок у розвитку гуманного права. Український Верховний Суд уже зробив перший важливий крок, визнавши домашніх улюбленців повноправними членами сім’ї, а не просто майном.

Міжнародний досвід, зокрема рішення турецького суду щодо аліментів на котів, показує, що правова система може і повинна враховувати емоційні зв’язки людини й тварини, а також необхідність забезпечення їхнього добробуту після розпаду сім’ї. 

Тож цілком можливо, що найближчими роками в Україні з’явиться нова правова категорія — «аліменти на домашніх тварин», яка закріпить за улюбленцями не лише моральне, а і юридичне право на гідне життя.