ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ

У сучасній юридичній науці, в умовах розвитку правового статусу біженців в Україні та за міжнародним правом, вдосконалення системи  забезпечення і захисту прав біженців значимого практичного й теоретичного значення набуває дослідження прав та обов’язків біженців в Україні.

Для багатьох країн, у тому числі й для України, стає дедалі актуальнішою проблема біженців.

Все частіше люди, які втекли від порушень прав людини в себе на Батьківщині, зустрічаються з новою загрозою своїй безпеці уже в тих державах, де вони знайшли притулок, з боку населення країни, що їх прийняла.

Права та обов’язки біженців в Україні визначені Конституцією України, Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Конвенцією ООН про статус біженців.

Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Особи, яким надано статус біженця в Україні, є іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Такі особи користуються тими ж правами і свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Більш детально права та обов’язки біженців зазначено у Законі України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Так, згідно зі ч. 1 ст. 13 цього Закону особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на:

— тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у порядку, встановленому законодавством України;

— проживання у родичів, у готелі, піднайом житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;

— правову допомогу.

— конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права на:

— пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

— працю;

— підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

— охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування;

— відпочинок;

— освіту;

— свободу світогляду і віросповідання;

— направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

— володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

— оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

— звернення з приводу захисту своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

— безоплатну правову допомогу.

Відповідно до  ч. 2 ст. 13  Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, якій надано статус біженця в Україні, зобов’язана:

1. Подати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. Виїхати до визначеного місця тимчасового проживання у разі одержання направлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;
3. Проходити медичне обстеження на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;
4. З'являтися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, у визначений ним строк;
5. Повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про свої поїздки за межі адміністративно-територіальної одиниці України, на території якої вона проживає.

Отже, права та обов’язки біженців у законодавстві України закріплені належним чином згідно до міжнародно-правових стандартів, а основна проблема у сучасній Україні — у дотриманні законодавства про права біженців. Нерідко ця категорія фізичних осіб зустрічається з труднощами у зв’язку з реєстрацією за місцем проживання, одержання постійного або тимчасового житла, працевлаштування на новому місці проживання. Є труднощі з медичним обслуговуванням і пенсійним забезпеченням. Тому подальше вдосконалення чинного законодавства має бути спрямоване не тільки на конкретизацію окремих положень в законодавстві, але на посилення гарантій статусу біженців.

Отже, у сфері прав та обов’язків біженців в Україні існує ще цілий ряд проблем, зокрема: відсутність концепції міграційної політики в Україні; єдиних підходів щодо надання статусу біженця вимушеним переселенцям з одного й того ж регіону; недосконала інфраструктура пунктів тимчасового розміщення біженців в Україні; потреба вдосконалення гарантій реалізації прав біженців в Україні.

Основними перспективами розвитку прав та обов’язків біженців в Україні мають бути вдосконалення гарантій реалізації прав біженців; удосконалення механізму захисту їхніх прав; розширення прав та обов’язків; імплементація у національне законодавство провідних міжнародних стандартів у цій сфері.