ПРАВО МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 Що таке право міжнародної торгівлі? Право міжнародної торгівлі визначає способи, якими держави можуть обмежувати або регулювати торгівлю товарами і послугами, в тому числі щодо тютюнових виробів. Він, по більшій частині, регулюється угодами Світової організації торгівлі (СОТ), при цьому деякі держави також є учасниками двосторонніх, плюрілатеральних або регіональних угод про преференційну торгівлю.

Угоди СОТ

 Світова організація торгівлі - «єдина глобальна міжнародна організація, що займається правилами торгівлі між країнами». Це багатостороння організація, заснована на правилах і керована членами, заснована в 1994 році. Цілі СОТ визнають, що відносини її держав-членів в області торгівлі і економіки повинні будуватися з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості і великого і постійно зростаючого обсягу реальних доходів і платоспроможного попиту, і розширення виробництва товарів і послуг і торгівлі ними, дозволяючи при це оптимально використовувати світові ресурси відповідно до цілей сталого розвитку, прагнучи як захистити і зберегти навколишнє середовище, так і поліпшити засоби для цього таким чином відповідно до їхніх потреб і проблемами на різних рівнях економічного розвитку ».

 СОТ забезпечує «загальну інституційну основу для ведення торговельних відносин між її членами з питань, пов'язаних з" угодами СОТ, серією міжнародних договорів, що регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі.

 Приєднання до СОТ передбачає прийняття «єдиного зобов'язання» приєднатися до всіх угод СОТ як «єдиний і неподільний пакет». Беручи на себе єдине зобов'язання, члени СОТ приєднуються до Марракешської угоди про створення Світової організації торгівлі, а також до більш ніж двом десяткам «закритих угод», що регулюють різні аспекти торгівлі між членами. Відповідно до цих угод, Члени зобов'язуються вводити обмеження на введення ними тарифних бар'єрів (таких як імпортні податки або мита) і нетарифних бар'єрів у торгівлі (таких як заходи регулювання, кількісні обмеження і внутрішні податкові закони, які застосовуються як до внутрішніх, так і імпортованих товарів товари). Члени СОТ також беруть на себе зобов'язання в інших областях, пов'язаних з торгівлею, таких як захист прав інтелектуальної власності, безпеку харчових продуктів, сільське господарство, митна оцінка та субсидії.

 Ці сторінки будуть присвячені трьом угодами СОТ, які були предметом суперечок, пов'язаних з контролем над тютюном, а саме Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ, включаючи зобов'язання по ГАТТ 1947), Угода про технічні бар'єри в торгівлі (Угода ТБТ) та Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС), яке регулює прийняття стандартів інтелектуальної власності учасниками. У ньому також будуть коротко розглянуті процедури врегулювання суперечок відповідно до Угоди про врегулювання суперечок.

Огляд угод

 ГАТТ (версії 1994 і 1947 років слід читати разом) застосовується до торгівлі товарами. Згідно ГАТТ, члени погоджуються не допускати дискримінації щодо імпортованих товарів або між імпортом різних членів СОТ. Вони також погоджуються не вводити тарифи, що перевищують рівні, узгоджені в їх відповідних графіках ГАТТ, і обмежувати використання кількісних обмежень (таких як імпортні квоти). ГАТТ містить пункт про загальні винятки; члени можуть вживати заходів, які в іншому випадку порушують ГАТТ, якщо вони підпадають під виключення (які включають практику охорони здоров'я).

 TBT поширюється на технічні регламенти. Члени погоджуються з тим, що їх технічні регламенти не повинні будуть дискримінувати імпортовані товари або імпорт різних членів СОТ, і що їх технічні регламенти не повинні будуть більш обмежувати торгівлю, ніж це необхідно для досягнення законної мети. Вони також погоджуються повідомляти певні технічні регламенти в комітет по ТБТ, використовувати міжнародні стандарти для технічних регламентів, наскільки це доречно, і надавати інформацію про свої технічні регламенти. Деякі положення ТБТ і преамбули визнають, що члени мають право вживати заходів для досягнення законних цілей, таких як практику охорони здоров'я.

 ТРІПС застосовується до захисту і захисту прав інтелектуальної власності. Члени погоджуються включити певні мінімальні стандарти захисту інтелектуальної власності в своє внутрішнє законодавство. ТРІПС слід розглядати разом з його цілями і принципами, в яких визнається важливість громадської охорони здоров'я і забезпечення балансу між правами і обов'язками, а також з Дохінской декларацією ТРІПС та громадській охороні здоров'я, декларацією міністрів, в якій стверджується, що ТРІПС «не діє і не має »не дозволяти членам вживати заходів з охорони здоров'я населення. Розуміння врегулювання суперечок встановлює засноване на правилах держава для встановлення процедури врегулювання суперечок щодо угод СОТ, включаючи процес апеляції.

 Станом на січень 2021 року СОТ нараховує 164 члена, і існує істотне дублювання між членами СОТ і членами РКБТ ВООЗ.

Преференційні торговельні угоди

 Крім приналежності до СОТ, багато держав є учасниками інших торгових угод. Ці угоди (відомі як угоди про преференційну торгівлю або ПТС) зазвичай є двосторонніми або регіональними угодами. Сторони ПТС надають один одному торговельні преференції, зазвичай шляхом скасування тарифів. ПТС можуть також включати нетарифні зобов'язання, аналогічні тим, які містяться в угодах СОТ, або зобов'язання, які накладають більш суворі обмеження на їх боку, ніж правила СОТ, наприклад, вимагають більш високих рівнів захисту інтелектуальної власності, ніж положення Угоди ТРІПС. Хоча багато ПТС передбачають врегулювання міждержавних суперечок, в цілому держави використовували процедури врегулювання суперечок СОТ, коли вони хотіли ініціювати процедури врегулювання суперечок проти інших членів СОТ.