Договір з самим собою: як підписати?

  Припустимо, у ФОП є обладнання, яке він готовий здати в оренду юридичній особі, в якому цей же ФОП, точніше, цей же громадянин, є директором. Або, припустимо, юрособа продає своєму ж директору яке-небудь основний засіб. Чи законно підписувати договір з двох сторін одним і тим же особою? Як оформляти такі домовленості? Давайте розбиратися.

 Чи законно? Відразу скажемо: підписувати договір з двох сторін одне і те ж особа не може. Справа в тому, що згідно з ч. 3 ст. 238 ЦКУ представник не може здійснювати угоди від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Виняток: комерційне представництво або інші випадки, встановлені законом.

Чому ця норма поширюється на ситуацію з підписанням договору?

 Проблема тут в тому, що директор юрособи є представником того ж юрособи. Підписуючи договір від імені останнього з самим собою (т. Е. Як з фізособою або ФОП), він явно діє в своїх інтересах.

 Проте існує альтернативна точка зору. Сенс її в тому, що директор і юридична особа не перебувають у відносинах представництва. Директор виступає від імені юридичної особи як його виконавчий орган.

 Ця альтернативна позиція свого часу з'являлася в практиці вищих судових інстанцій. Однак ще Верховний Суд України дійшов висновку про те, що у відносинах між директором і юрособою застосовувати ч. 3 ст. 238 ЦКУ потрібно.

 Іншу позицію в судових рішеннях з тих пір нам розшукати не вдалося. Тому настійно рекомендуємо не підписувати одному і тому ж людині договір з різних сторін.
Порушення положень ч. 3 ст. 238 ЦКУ може привести до недійсності правочину (т. Е. Договору).

 Як вирішити цю проблему? Завдання очевидна: зробити так, щоб жодної зі сторін не виступав директор.

 Якщо він доручить будь-якій третій особі укласти договір від його імені, то від ч. 3 ст. 238 ЦКУ ми далеко не підемо. Тут все ж будуть простежуватися дії директора в своїх інтересах. Якщо ж договір від імені юридичної особи підпише не директор, то, по суті, подібна угода вже буде відповідати ст. 238 ЦКУ. Адже інтерес в укладенні договору висловлюють два різних суб'єкта - юрособа та фізособа / ФОП (він же директор).

 Згідно ч. 2 ст. 207 ЦКУ правочин, що здійснюється юридичною особою, підписується особами, уповноваженими на це його статутними документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Директор має право підписувати договори в силу закону.

 Частина 5 ст. 65 ГКУ, ч. 10 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р № 2275-VIII, ч. 5 ст. 59 і ч. 2 ст. 60 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р № 514-VI.

 Довіреність йому не потрібна. Якщо це не директор, то юрособа може уповноважити кого-небудь на підписання договору за допомогою: довіреності; статутних документів.

 Довіреність найбільш поширений спосіб вирішення проблеми. Суть в тому, що юрособа доручає кому-небудь підписати такий договір від свого імені. Причому не важливо, це працівник підприємства чи ні. Довіреність засвідчується нотаріально, тільки якщо сам договір теж буде нотаріально посвідчений (ч. 1 ст. 245 ЦКУ).

 Наприклад, між юрособою та його директором укладається договір оренди авто. Оскільки згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України такий договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, то і довіреність повинна бути нотаріально посвідчений.

 Однак погодьтеся, з точки зору ч. 3 ст. 238 ЦКУ схема не найнадійніша. Тобто навіть при наявності довіреності з однієї зі сторін є ризик визнання такого договору недійсним. У судовій практиці рідко, але зустрічаються подібні рішення.

 Рішення загальних зборів. Менш поширений варіант, але, вважаємо, більш надійний.

 Суть його в тому, що загальні збори своїм рішенням передає право на укладення договору кому-небудь, доручаючи видати для цього довіреність. У цьому випадку таку довіреність також буде підписувати директор або інший уповноважений орган відповідно до конкретного статутом (ст. 246 ЦКУ).

 Однак таким чином, на нашу думку, вже не можна говорити про те, що директор діє в своїх інтересах. Адже своїм рішенням юрособа додатково підкреслює волю юрособи укласти договір.

 Правда, в ситуації, коли у юридичної особи єдиний учасник (власник) ще й директор, проблема ч. 3 ст. 238 ЦКУ нікуди не дівається. Хоча директор тут постійно діє в своїх інтересах, навіть не підписуючи договір з самим собою.

 Найрадикальніший спосіб - внести до статуту посадова особа (кого-небудь, крім директора), яке могло б підписати договір від імені юрособи. Далі цього суб'єкта можна внести до ЄДР за умовами підписання (особи, яка має право здійснювати дії від імені юрособи, в тому числі укладати договори, без довіреності).

 Отже, якщо юрособа та фізособа / ФОП (він же директор такої юрособи) зберуться укласти договір, то:
1) підписувати такий договір з двох сторін одного й того ж людині не можна;
2) довірити третій особі (наприклад, головному бухгалтеру) підписання договору від імені юрособи з фізособою (ФОП) - директором можна за допомогою довіреності, але ця ситуація все ще може потрапити під ч. 3 ст. 238 ЦКУ;
3) найбезпечніший варіант - загальні збори довіряє кому-небудь підписати договір, а директору доручає виписати відповідне доручення;
4) якщо єдиний учасник (власник) юрособи ще й директор, то ризик визнання договору недійсним через порушення ч. 3 ст. 238 ЦКУ навіть з довіреністю і рішенням загальних зборів залишається.