Ліквідація компанії в Румунії

У Румунії процедура ліквідації регулюється кількома законодавчими актами, які визначають кроки та вимоги для закриття підприємства.

Основними законодавчими актами, які регулюють процес ліквідації в Румунії, є:

• Комерційний кодекс Румунії – регулює загальні положення щодо компаній та їх ліквідації.
• Закон про банкрутство – визначає процедури та вимоги у випадку банкрутства компанії.
• Податковий кодекс – встановлює податкові вимоги та зобов’язання компаній під час ліквідації.

Ліквідація компанії може бути зумовлена різними факторами, серед яких:

• Фінансові труднощі. Компанія не може виконувати свої фінансові зобов’язання.
• Закінчення строку діяльності. Якщо компанія створена на певний строк, після його закінчення може бути прийнято рішення про ліквідацію.
• Добровільне рішення акціонерів. Власники можуть вирішити закрити компанію з інших причин.
• Рішення суду. У випадку банкрутства або інших правових питань.

У Румунії існує два основних типи ліквідації:

• Добровільна ліквідація – ініціюється акціонерами або партнерами компанії.
• Примусова ліквідація – ініціюється судом у разі банкрутства або інших правових підстав.

Процедура добровільної ліквідації:

• Прийняття рішення про ліквідацію.

Добровільна ліквідація починається з прийняття рішення акціонерами або партнерами компанії. Це рішення повинно бути затверджено на загальних зборах, і протокол зборів має бути нотаріально засвідчений.

• Призначення ліквідатора.

Наступним кроком є призначення ліквідатора, який буде відповідати за проведення всіх необхідних процедур. Ліквідатор може бути фізичною або юридичною особою, яка має необхідні кваліфікації.

• Публікація повідомлення.

Після призначення ліквідатора необхідно опублікувати повідомлення про ліквідацію в Офіційному журналі Румунії та місцевих газетах. Це дає кредиторам можливість пред’явити свої вимоги до компанії.

• Складання ліквідаційного балансу.

Ліквідатор зобов’язаний скласти ліквідаційний баланс, який включає всі активи та зобов’язання компанії. Баланс повинен бути затверджений акціонерами.

• Розподіл активів.

Після затвердження ліквідаційного балансу ліквідатор розподіляє активи компанії серед кредиторів та акціонерів відповідно до їхніх прав.

• Закриття реєстрації.

Останнім кроком є подання заяви про закриття компанії до Торгового реєстру. Після цього компанія вважається ліквідованою.

Процедура примусової ліквідації:

• Подача заяви про банкрутство.

Примусова ліквідація зазвичай починається з подання заяви про банкрутство до суду. Це може зробити як сама компанія, так і кредитори.

• Призначення судового адміністратора.

Суд призначає судового адміністратора, який керуватиме процедурою банкрутства та ліквідації.

• Проведення зборів кредиторів.

Судовий адміністратор скликає збори кредиторів, де вони можуть пред’явити свої вимоги та прийняти рішення щодо розподілу активів.

• Продаж активів.

Активи компанії продаються з аукціону або через інші процедури, затверджені судом, для погашення зобов’язань перед кредиторами.

• Завершення процедури.

Після розподілу всіх активів та погашення зобов’язань суд виносить рішення про закриття компанії.

Важливо також розуміти, що під час ліквідації компанія повинна виконати всі податкові зобов’язання перед державою. Це включає подання податкових декларацій та сплату всіх податків і зборів.

Невиконання цих вимог може призвести до додаткових штрафів та санкцій.

Після завершення процедури ліквідації компанія вважається розпущеною, і її юридичне існування припиняється. Всі зобов’язання компанії вважаються погашеними, а її активи розподіленими між кредиторами та акціонерами.

Водночас, існують особливі випадки, коли процедура ліквідації може бути змінена або доповнена додатковими кроками. Наприклад, у випадку транснаціональних компаній можуть виникнути додаткові вимоги щодо ліквідації активів за кордоном.