ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ СМЕРТІ ТА НАРОДЖЕННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ СМЕРТІ ТА НАРОДЖЕННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Автор

Петрик Тетяна Олександрівна

Питання документування смерті фізичної особи набуло іншого виміру у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії. Велика кількість людей загинули в Україні внаслідок воєнних дій, але факт їхньої смерті не зареєстрований через відсутність доступу органів державної влади до населених пунктів, де ведуться активні бойові дії, або ж які де-факто окуповані.

Питання народження дітей в умовах воєнного стану врегульовано наказом Міністерства охорони здоров’я, яким передбачено, що в період дії воєнного стану за умови відсутності можливості заповнення медичним працівником медичного свідоцтва про народження медичний працівник зобов’язаний на кожний випадок народження живої дитини виписати довідку довільної форми в двох примірниках без проставлення печатки, яка прирівнюється до медичного свідоцтва про народження.

Крім того, підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я на період дії воєнного стану на території України можливе також шляхом заповнення лікарем медичного свідоцтва про народження після проведеного огляду жінки, яка народила дитину, та дитини й за умови наявності в первинно-обліковій медичній документації жінки, у тому числі в електронній системі охорони здоров’я, відомостей, що підтверджують факт вагітності такої жінки. При цьому законом передбачено спрощену процедуру встановлення факту смерті/народження лише для тимчасово окупованих територій, іншими словами, для частин Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, окупованих до 24 лютого 2022 року. Наразі перелік тимчасово окупованих територій, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Застосування положень статті 317 ЦПК України до вказаних випадків залишається на розсуд суддів. У багатьох випадках родичі загиблих осіб не можуть отримати жодних медичних документів про народження та смерть у районах бойових дій. Такі факти можуть бути підтверджені лише показами свідків, актами про смерть, складеними за участі свідків, фотографіями з місця поховання тощо.

Станом на сьогоднішній день встановленная факту смерті на тимчасово окупованих територіях можна встановити тільки в судовому порядку. Якщо розглядати судову практику, то маємо наступне: В травні 2022 року судом м. Дніпропетровська за заявою дочки було встановлено факт смерті її батьків в районі воєнних (бойових) дій в м. Маріуполь. Факт смерті був встановлений на підставі листів сусідів та знайомих про поховання, фотокарток з місця поховання із застосуванням норм статті ЦПК України. При цьому, судом не було застосовано статтю 317 ЦПК України, адже Верховною Радою України на час подання заяви м. Маріуполь не визначено тимчасово окупованою територією України.

Проте в деяких випадках у задоволенні заяв про встановлення факту смерті на території воєнних (бойових) дій суди відмовляють, вважаючи статтю 317 ЦПК України такою, яка не підлягає до застосування. Наприклад, по судовій справі того ж самого міста Дніпропетровська було відмовлено у встановленні факту смерті на території м. Маріуполь, бо Верховною Радою України не було визначено м. Маріуполь тимчасово окупованою територією України.

За вищевказаних умов, коли тисячі людей можуть бути поховані в братських могилах, а активні бойові дії й далі тривають, необхідно також розглянути судовий порядок визнання осіб померлими чи безвісно відсутніми та адміністративний порядок визнання осіб, зниклими безвісті за особливих обставин.

Визнання особи померлою відбувається в судовому порядку, якщо немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Якщо особа пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом її можна оголосити померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Особа, стосовно якої не має достовірних даних про смерть, може бути визнана відразу лише особою, зниклою безвісті. Проте визнання особи такою наділяє її родичів та близьких осіб лише обмеженим колом прав. Водночас тривалі строки, передбачені законом, є перешкодою для реалізації інших прав родичів таких осіб, зокрема, одного з батьків вчиняти дії в інтересах дитини без згоди іншого з батьків, на перетин кордону з дитиною, отримання відстрочки від призову під час мобілізації, на шлюб, на соціальні пільги, спадкування тощо.

Більше того, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою розглядаються судами протягом тривалого часу через відсутність першочерговості розгляду вказаних справ та необхідності судів робити численні запити до державних органів, що в умовах збройного конфлікту очевидно є значно утрудненим.

Для унеможливлення помилок та швидкого проходження процедури встановлення факту смерті чи народження ваших близьких – звертайтесь до профільних спеціалістів нашої компанії.