Фіктивне розірвання шлюбу: як довести фіктивність намірів у суді? ➤ Судова практика.

Фіктивне розірвання шлюбу: як довести фіктивність намірів у суді? ➤ Судова практика.

Автор

Сулик Роман Андрійович

Фіктивна наречена, фіктивний чоловік, фіктивний шлюб, фіктивне розлучення.

Нехитра Справа укласти фіктивну угоду, і причин на те може бути безліч. Інша справа розбиратися з наслідками, які найчастіше настають внаслідок таких угод. Коли, фіктивне розлучення, наприклад, перетворюється на справжнісіньке.

Мене звуть Ірина Лейко, я керівник практики сімейного права Юридичної компанії "Приходько та партнери". І сьогодні розповім, до яких наслідків може призвести фіктивне розлучення на прикладі свіжого кейсу.

Поруч із фіктивним укладанням шлюбу зустрічається фіктивне його розірвання. Тобто пара отримує свідоцтво про розлучення, але фактично вони продовжують жити однією сім'єю, вести спільне господарство та виховувати дітей. Навіщо це робиться і що отримують у результаті такого розірвання шлюбу? Наприклад, виділення додаткової житлоплощі, отримання певних пільг, які одружені подружжя отримати не можуть, звільнення від сплати боргу, ризикований бізнес, зайняття комерційною діяльністю держслужбовцями, звільнення від декларування доходу подружжям і навіть для укладення фіктивного шлюбу з метою отримання матеріальної вигоди.

Однак ніхто не в змозі прорахувати наперед усі ризики та наслідки, які можуть у результаті виникнути і довести в суді, що розірвання шлюбу було фіктивним, буває складно. Наведу приклад. В результаті такого фіктивного розлучення жінка після 30 років спільного життя з чоловіком залишилася без спадщини і не змогла в суді довести, що подружжя не мало намірів фактично розлучатися, а оформило розлучення лише з метою отримання певних вигод.

Так, 20-му році подружнього життя у сімейної пари виникла потреба визнати право власності на квартиру, в якій проживала її мама. Для цього потрібно було підтвердити спільне з нею проживання та реєстрацію на адресу цієї квартири. Оскільки наявність шлюбу тому перешкоджала, подружжя зважилося на фіктивне розлучення. Шлюб розірвали, а після розлучення подружжя продовжувало проживати разом однією сім'єю. На 30-му році спільного життя помер чоловік і залишив спадок у вигляді значної суми грошей на рахунку.

За законом, якби вони були в шлюбі, дружина претендувала б на спадщину, як спадкоємець першої черги. Тому жінка звернулася до суду з позовом про визнання розірвання шлюбу фіктивним на тій підставі, що намірів фактично розірвати шлюб у них не було, після розірвання шлюбу вони мешкали однією сім'єю, а метою розлучення було отримати квартиру.

Як ви вважаєте, яке було рішення суду? Суд їй відмовив. Суд не взяв до уваги жодного доказу жінки і дійшов висновку, що оскільки людина померла, то неможливо встановити її наміри розірвання шлюбу. З моменту розлучення до смерті її чоловіка минуло понад 30 років, а за життя чоловіка жінка не намагалася офіційно відновити шлюбні стосунки чи визнати розірвання шлюбу фіктивним.

Причому, суд не взяв до уваги НІ свідчення свідків, які підтвердили факт їхнього спільного проживання однією сім'єю та стверджували, що чули від них про квартиру, що розлучення, це єдиний спосіб отримати її.

Не взяв суд до уваги спільні фотографії подружжя, докази реєстрації на одну адресу, медичні висновки, акт обстеження квартири, який підтверджував їхнє спільне проживання.

Всі ці докази оціночні, а факту спільного проживання колишнього подружжя мало. У суді важливо довести, що на момент розірвання шлюбу у подружжя не було наміру і внутрішньої волі фактично розірвати шлюб.
Таку позицію жодного разу наголошував і Верховний суд.
Тому, приймаючи юридично значущі рішення, потрібно оцінювати та зважувати всі ризики, які внаслідок цього можуть виникнути. Зіставити все за і проти і поставити собі питання, варто воно того?