ЗМІНИ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ – КОМЕНТАР АНДРІЯ ПРИХОДЬКО

Існує ряд теорій виникнення інституту «Держави», одна з яких виходить з суспільного договору.

Відповідно до вказаної теорії, держава – це результат суспільного договору про правила спільного проживання. З метою досягнення спільних інтересів та безпеки люди об’єдналися та уклали між собою договір про те, що частину своїх прав, притаманних їм від народження, вони передають державі як органу, що представляє їхні спільні інтереси, а держава, зі свого боку, зобов’язується забезпечити природні права людини. У разі порушення умов договору народ має право на революцію та зміну правителя.

Отже, виходячи з викладеного визначення Держави, як інституту, одним з первинних обов'язків всіх інституцій держави є забезпечення права громадян на участь в управлінні державою.

В Україні цей принцип закріплено у статті 5 Конституції України положеннями якої визначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Зазначене у статті 5 Конституції України треба розуміти так, що в Україні вся влада належить народові. Влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України.

Одним із запроваджених механізмів участі громадян України в управлінні країною є вибори депутатів всіх рівнів та Президента України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини у цій сфері є Виборчий кодекс України.

Чинний на даний момент Виборчий кодекс набрав чинності 1 січня 2020 року і регулює всю систему виборів України.

Цей Закон був дуже важливим кроком у виборчій реформі. Але сам кодекс не є останньою крапкою у цій реформі, зокрема він не вирішує питання боротьби з корупцією, та впливом великого капіталу на результати виборів.

Зазначене пов’язано, в тому числі але не виключно з тим, що до теперішнього часу залишаються актуальним питання: за що саме голосує виборець, що є головним чинником, який залучає голоси виборців та що таке передвиборна програма.

До теперішнього часу, незважаючи на запроваджені механізми участі громадян України в управлінні країною, державними інститутами не забезпечено ГОЛОВНОГО – не впроваджено механізми, які нададуть можливість виборцям не обирати відомих та харизматичних особистостей у представників влади, а обирати напрямок розвитку держави шляхом голосування за того чи іншого кандидата/партію.

Зокрема, Виборчий кодекс України не містить а ні визначення, а ні змісту передвиборної програми.

Відсутність визначення та структури передвиборної програми призвело до перетворення передвиборчих програм до презентацій власних амбіцій та обіцянок, які не є обов’язковими для виконання.

Це дозволяє кандидатам/партіям на отримання легітимного мандату влади маніпулювати думками виборців шляхом проголошення популістичних та абстрактних цілей, які є або нежиттєздатними або такими, що не можуть бути реалізовані.

У зв’язку з наявністю вищенаведених прогалин, авторами законопроєкту пропонується докорінно змінити підхід до виборів шляхом введення терміну «ПЕРЕДВИБОРНА СТРАТЕГІЯ» з наступним визначенням.

Передвиборна стратегія – це структурований на етапи документ в якому детально визначені цілі, загальна спрямованість, зміст, порядок дій і заходів що будуть вжиті кандидатом/партією, по досягненню цілей і запровадженню змін в окремих галузях життєдіяльності держави, у визначений період часу, в тому числі але не виключно, щодо медичного та соціального захисту населення, економічного розвитку та підвищення рівня ВВП, обороноздатності держави, боротьби з корупцією в екологічній сфері.

Кожен кандидат та/або партія, що планує приймати участь у виборах до законодавчих та/або інших виборних органів влади має скласти передвиборну стратегію за основними напрямками життєдіяльності держави в якій зазначити:

• яка мета ставиться в конкретній галузі;
• які зміни та/або реформи, та/або заходи заплановані кандидатом/партією для досягнення визначених цілей;
• які джерела фінансування заходів/реформ/змін, що запропоновані кандидатом та/або партією для досягнення задекларованих цілей;
• які строки досягнення задекларованих цілей та терміни запровадження необхідних для цього змін.

Загалом, на думку авторів законопроєкту є чотири основні етапи створення перевиборної стратегії: аналітичний, планувальний, реалізація й моніторинг.

До Центральної виборчої комісії для реєстрацію на вибори подається лише перший та другий етапи.

Третій й четвертий перебуває в прямій залежності від того, чи пройде і отримає кандидат чи партія (політична організація) легітимний владний мандат, фактично є впровадженням затвердженої передвиборної стратегії.

Перший етап включає в себе аналітичну частину стратегії, яка фіксує стан де ми є зараз («as is»).

Цей етап включає в себе збір інформації, статистичних даних, результатів соціологічних досліджень тощо. Під час аналізу зібраних показників та визначення тактичних (операційних) і стратегічних цілей обов’язковою умовою має бути проведений аналіз джерел та можливостей фінансування заходів, спрямованих на досягнення визначених цілей.

Завдання (постановка завдання передбачає конкретизацію у вигляді проектів) та аналіз джерел фінансування Завершується етап аналітичної частини стратегії вже під час планувального періоду стратегії (перетікаючи в нього).

Аналітична частина стратегії також має включати в себе SWOT-аналіз та GAP-аналіз поточної ситуації в питаннях:

• Зовнішньополітична ситуація в країні;
• Внутрішньополітична ситуація в країні;
• Економічний блок стратегії;
• Соцієтальний (соціальний, соціологічний) блок стратегії;
• Блок стратегії призначений обороноздатності країни;
• Екологічний блок стратегії.

Аналіз зовнішньополітичної ситуації передбачає оцінку статусу країни на міжнародній арені та визначення партнерів.

Аналіз внутрішньополітичної ситуації передбачає  оцінку внутрішньополітичних рухів в середині країни, в тому числі але невиключно, кількість партій/політичних рухів, їх спрямованість та ідеологія, вплив на розвиток держави,  з метою визначення власної приналежності.

Економічний блок стратегії передбачає аналіз таких сфер як:

• податки,
• субсидії,
• пенсії,
• соціальні виплати,
• тарифи,
• рівень мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму,
• рівень середньої заробітної плати в державі/регіоні,
• покупна спроможність громадян
• рівень інфляції тощо.

Соціальний блок стратегії передбачає аналіз:

• політика зайнятості населення,
• молодіжна кредитна політика,
• житлова політика,
• медицина,
• діагностика та профілактика,
• освіта,
• наука і культура,
• спорт.

Екологічний блок стратегії передбачає аналіз таких сфер як охорона навколишнього природного середовища, ресурсозбереження, енергоефективність, безпека.

Другий етап включає в себе утворення робочих груп для написання тієї чи іншої частини стратегії з метою відповіді на питання як має бути («as to be»).

Необхідним є розробка структурних частин стратегії за планом, що передбачає реалізацію «Концепції сталого розвитку суспільства» на практиці та базується на Цілях сталого розвитку на період 5-10 років.

Тобто, наведена вище Концепція визначає який саме виклад в економічну, соціальну, екологічну та інші складові розвитку суспільства планується та яким чином буде внесений, протягом якого періоду.

Етап планування передбачає змістовне наповнення частин стратегії разом із завершенням етапу аналізу з чітким викладенням часових відрізків – періодів виконання та ресурсним забезпеченням реалізації стратегії. Цей етап завершується офіційним схваленням стратегії.

Передвиборна стратегія має містити перелік цілей, які можуть поділятися на тактичні (оперативні), стратегічні, період їх досягнення, заходи, зміни, в тому числі але не виключно необхідні зміни в законодавстві, які мають бути вжиті, запроваджені та реалізовані для досягнення визначених цілей, джерела фінансування заходів.

Тобто, на етапі планування має бути визначена місія, бачення шляхів досягнення цієї місії та моделювання сценаріїв розвитку в питаннях:

• Зовнішньополітична ситуація в країні;
• Внутрішньополітична ситуація в країні;
• Економічний блок стратегії;
• Соцієтальний (соціальний, соціологічний) блок стратегії;
• Блок стратегії призначений обороноздатності країни;
• Екологічний блок стратегії.

Третій етап – це безпосередня реалізація визначеної передвиборної стратегії в конкретному просторі  і часі. Цей етап передбачає впровадження основних завдань в практичній площині і триває до моменту завершення планувального періоду або досягнення визначних цілей.

Четвертий етап розпочинається і здійснюється під час реалізації стратегії з метою виявлення слабких місць в плануванні та реалізації стратегії.

Перманентний моніторинг є необхідним інструментом у вдалій реалізації стратегії та здійснюється з метою оцінки достатності ресурсів її на виконання. Моніторинг та оцінка реалізації стратегії передбачає написання та оприлюднення річного плану та звіту виконання стратегії.

Запровадження передвиборної стратегії надасть можливість виборцям порівнювати вагомість/реальність запровадження/оперативність змін, задекларованих кандидатами на отримання легітимності влади.

З цією метою, передвиборні стратегії мають бути доведені до всіх виборців шляхом її презентації, оголошення або демонстрації іншим зручним шляхом під час проведення агітаційних заходів, у формах передбачених Виборчим кодексом України. Виборець має право та мусить завжди чути або бачити, якщо не цілу структуру передвиборної стратегії кандидата/партії, то хоча б основні її положення(концепція) або посилання на онлайн чи офлайн платформи/джерела для ознайомлення з відповідною стратегією.

В системі виборів, в якій кожний кандидат/партія має чітку стратегію розвитку держави, яка доводиться усім загальнодоступним методом, в центрі уваги стоїть саме стратегія, а не особистість кандидата.

Отже, кандидати на легітимність влади висуватимуть не стільки свою власну особистість (статус, харизму, команду, народну повагу тощо), скільки те, що і як вони бажають досягти та реалізувати, набувши статус легітимної влади з відповідним правами та обов’язками.

У випадку, коли виборець буде голосувати не за особистість того чи іншого кандидата, а за конкретну стратегію, презентовану кандидатом/партією, буде фактично обиратись формула модифікації країни, яку вбачає для себе колективний виборець.

Інакше кажучи, цими змінами пропонується введення неперсоніфікованої моделі виборів, де на чолі кута стоїть стратегія розвитку країни за яку голосує виборець та під яку підлаштовується обраний кандидат, реалізуючи цю стратегію.

При повторному балотуванні кандидатів та/або партій до виборних органів влади підсумки голосування будуть результатом надання оцінки третьому і четвертому етапам, тобто реалізації і запровадженню, запропонованої кандидатом та/або партією  передвиборної стратегії на попередніх виборах.

Цим законопроектом пропонується, так би мовити розширення прав громадян України, або конкретизація права, передбаченого статтею 5 Конституції України в частині визначення громадянами України напрямків розвитку країни.

Крім того, передбачені цим законопроєктом зміни спрямовані на мінімізацію передвиборного популізму та участі, так званих, «Технічних кандидатів», і як зазначено вище, надасть змогу виборцю надавати реальну оцінку роботі обраних кандидатів до влади на наступних виборах.

Загалом, потенційні кандидати та партії (політичні організації), не ведуть змістовної дискусії  серед виборців і зосереджуються на спекулюванні поширеними – в залежності від регіону – гаслами (популізм), про що свідчить відповідна статистика.

Аналітичний портал «Слово і діло» в результаті відстеження якості виконання програм президентів, політичних партій, урядів і мерів приводить наступні коефіцієнти виконання передвиборних обіцянок (програм):  

Парламент VIII Скликання (% виконання обіцянок)

Середній загальний коефіцієнт: 56,5%

Парламент IX Скликання

 Середній загальний коефіцієнт: 9,8%

Виконання програми кандидата на пост президента України

Виконання програми кандидата на посаду міського голови (Київ, Львів, Харків)

Під час опитування громадян отримано наступні дані:

1. Головним чинником, який найбільше впливають на вибір кандидата є:

• Особисті якості кандидата – відповіли 57 % потенційних виборців;
• Результати попередні діяльності - 43 % потенційних виборців;
• Програма і пропозиції – 40 % потенційних виборців.

2. Щодо до мотивів вибору певного кандидата, головними виступають два, які наявні у виборців майже усіх кандидатів:

• привабливість особистості кандидата - значимий мотив для 36% виборців;
• близькість ідей та пропозицій кандидата – мотив також для 36%.

Так, як виборці здебільшого голосують сенситивно, тобто керуючись почуттями та емоціями, політики роблять ставку на власний імідж, схиляючи виборця робити більш персоналізований вибір, аніж критичний, керуючись тою чи іншою передвиборною програмою. Отже, тому виборці на перше місце й ставлять особисті якості кандидата чи кандидатів (партія), тому що останні, в основному, не апелюють у своїй передвиборній агітації щодо своїх програм та конкретних об’єктивних пропозицій.

Виборці першочергово прагнуть змін щодо свого колективного продуктивного та конструктивного буття, а не обирати лідера заради його політичної сили та особистої харизми. Для досягнення цієї мети колективний виборець має фокусувати свою увагу на стратегії, а не на політичній особистості, яка здебільшого маніпулює їх свідомості за допомогою риторики популізму.

Разом з тим, державні кошти, які виділені на передвиборну компанію кандидата чи партії, в такому випадку будуть спрямовуватись на усвідомленість виборця, за що конкретно той голосує.

Якщо виборець буде слідкувати за задекларованою передвиборною стратегією та її виконанням, а не за окремо взятим кандидатом/партією, народні  маси будуть керуватися об’єктивним та критичним мисленням під час свого волевиявлення.

Запропонованими правками до Виборчого кодексу України не ставиться на меті позбавляти кандидатів на владу можливостей на проведення агітаційних заходів у формі концертів, спортивних змагань, показ фільмів тощо, які відволікають увагу виборця від того, що саме пропонує йому той чи інший кандидат на легітимність влади.

Реалізацією запропонованих правок ставиться на меті обов’язкове висвітлювання передвиборчої стратегії того чи іншого кандидата/партії в ході агітаційних заходів, будь то культурний чи спортивний.

Висвітлення передвиборчої стратегії – це комплекс дій, який спрямований, як на пряме висвітлювання інформації народним масам, коли кандидат на легітимність влади/його представник цілеспрямовано описує виборцям структуру передвиборчої стратегії, так і опосередковане висвітлювання через посилання на неї або не джерела де виборець може ознайомитись з передвиборчою стратегією. Тобто, якщо під час публічного виступу кандидата або іншої особи, яка його представляє немає висвітлення структури/змісту передвиборчої стратегії, то має бути хоча б посилання (QR-код, посилання на сайт кандидата/партії, сайт ЦВК) або оголошення про шляхи та засоби за допомогою яких виборець може детально ознайомитись з передвиборною стратегією.

Наведена система потребує більшої діджиталізації населення України, при цьому, співпадає з обраним курсом «Країна в смартфоні».

Для того щоб дізнатися структуру та зміст передвиборної стратегії того чи іншого кандидата/партії, за наявності під час проведення агітації лише посилання на онлайн платформу, потрібні будуть сучасні технології. Достатньо корисним для цього буде мобільний застосунок «Дія».

Соціально незахищені верстви населення та особи похилого віку для яких використання сучасних гаджетів складає певні труднощі, через відсутність смартфону, невміння або відсутність якісного підключення до швидкісного Інтернету, також повинні маті відповідні можливості ознайомитись та проаналізувати зміст передвиборної стратегії кандидата/партії.

З цією метою, пропонується разом з посиланням на онлайн платформи робити посилання на офлайн платформи, де можливо у зручний для виборців спосіб отримати відповідну інформацію. Зокрема, місцем розміщення передвиборних стратегії можуть бути місцеві Центри надання адміністративних послуг, відділення Укрпошти, районні/міські, сільські/селищні ради тощо.

Підготовка законопроектів обов’язково включає опрацювання цілей і завдання прийняття акту

Метою ухвалення законопроекту є запровадження системи координат в якій головним є задекларовані кандидатом зміни та заходи необхідні для запровадження цих змін, а не особистість кандидата чи авторитет партії. Зменшення впливу «великого капіталу» на результати виборів та безпосередня участь виборців у визначенні стратегії розвитку держави.

Завданням запровадження «Неперсоніфікованої моделі виборів» є:

1. Подолання передвиборного популізму;
2. Унеможливлення висування «технічних кандидатів» та «кандидатів-клонів» як суб’єктів виборчого процесу;
3. Створення умов для політичної відповідальності;
4. Продукування критичного мислення серед виборців щодо свого політичного вибору;
5. Повернення народної довіри до виборчої системи серед потенційних виборців.

Підгодовувати (розробити) Закон України. Професійна допомога в підготовці законів та інших нормативних актів. Загальна характеристика і основні положення проекту акта.

Проєктом Закону пропонується введення терміну Передвиборна стратегія до Виборчого кодексу та виключення поняття передвиборна програма. Також, запроваджується обов’язок кандидатів/партій публікувати зміст передвиборної стратегії під час проведення всіх форм агітації.

Аналіз законодавства з метою підготовки законів та проектів законів для Верховної ради України включає аналіз стану нормативно-правової бази у конкретній сфері правового регулювання.

Відносини в даній сфері регулюються Конституцією України, Виборчим кодексом України.

Вартість підготовки нового Закону (проекту Закону України). Послуги по підготовці проектів законів та нормативних актів визначаються за домовленістю, в залежності від складності, об’єму роботи, кількості задіяних фахівців. Даний розрахунок може бути закладений у фінансово-економічне обґрунтування проекту закону.

Прийняття та реалізація законопроєкту не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевого бюджетів.

Поряд з цим, прийняття та реалізація законопроєкту привносить позитивні чинники, які полягають в наступному.

Кошти Державного бюджету будуть суттєво економитися.

За рахунок того, що даний законопроєкт дещо ускладнює можливість реєстрації на чергові чи позачергові вибори, тим самим унеможливлюючи реєстрацію «технічних кандидатів» чи «кандидатів-клонів».

Відповідно до змісту зазначеного законопроекту, для реєстрації на вибори потрібно подавати передвиборну стратегію, яка в свою чергу потребує глибокої аналітики ринку в країні та складних економічних розрахунків. А тому кількість кандидатів на легітимність влади вагомо скоротиться до одиниць та буде складатись з найбільш відповідальних і свідомих осіб, які дійсно поглинені в проблематику економічної, соціальної, міжнародної та оборонної політики держави, основних показників у вказаних сферах та проробляють заходи, які дозволять досягти кращих показників.

Як розробити дієвий Закон в Україні? Діючий Закону повинен ще на моменті його розробки врахувати прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта.

Проведення аналітичної роботи задля побудови передвиборної стратегії, здійснюється самостійно кандидатом чи партією (політична організація) власними силами або шляхом отримання безкоштовного консультування через звернення в державні Інституції країни як Державний Університет «Інститут економіки та прогнозування НАН України».

Прийняття проєкту Закону України «Про внесення змін до Виборчого кодексу України щодо запровадження передвиборної стратегії» сприятиме реалізації громадянами України права виборця та дійсно приймати участь у розвитку держави.

Вищеописане суттєво вплине на рівень довіри до виборчої системи серед населення України.

Професійна допомога у підготовці Законів України (нормативно правових актів) – це те на чому ми розуміємось. Саме тому, пропонуємо Закону України «Про внесення змін до Виборчого кодексу України щодо запровадження передвиборної стратегії» в наступній редакції» - адвокат, медійний експерт з юридичних питань, доктор юридичних наук Андрій Приходько

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Виборчого кодексу України

щодо запровадження передвиборної стратегії

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести наступні зміни до Виборчого кодексу України (№ 396-IX):

1. Доповнити статтею 5-1 такого змісту:

«Стаття 5-1. Передвиборча стратегія.

1. Передвиборна стратегія – це структурований на етапи документ в якому детально визначені цілі, загальна спрямованість, зміст, порядок дій і заходів що будуть вжиті кандидатом/партією, по досягненню і запровадженню змін в окремих галузях життєдіяльності держави, у визначений період часу, в тому числі але не виключно, щодо медичного та соціального захисту населення, економічного розвитку та підвищення рівня ВВП, обороноздатності держави, боротьби з корупцією в екологічній сфері.».
2. У частині другій статті 14, пункті 2 частини другої статті 23, частині третій статті 47, пункті 3 частини першої статті 51, частині другій статті 51, частині четвертій статті 57, частині дев’ятій статті 57, пункті 3 частини першої статті 88, пункті 3 частини першої статті 103, пункті 2 частини десятої статті 104, пункті 2 частини першої статті 106, частині другій статті 106, пункті 3 частини першої статті 145, пункті 3 частини першої статті 155, пункті 3 частини першої статті 159, пункті 2 частини першої статті 161, частині другій статті 163, пункті 4 частини першої статті 222, пункті 3 частини першої статті 232, частині другій статті 234 слово "програма" замінити словом "стратегія".
3. Частину першу статті 51 доповнити абзацом наступного змісту:

«Будь-яка форма агітації проводиться з обов’язковим доведенням передвиборної стратегії присутнім на заходах, шляхом візуальної чи аудіальної демонстрації або шляхом посилання на онлайн чи офлайн платформу для ознайомлення з нею.»

ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.