Зміни в «бухдокументальному» Положенні № 88

Мінфін «актуалізував» Положення № 88 *, додавши в нього норму про те, що несуттєві недоліки в первинних документах не можуть бути підставою для невизнання господарської операції.

* Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р № 88.

Отже, Мінфін наказом від 20.06.2018 р № 565 ** вніс зміни до Положення № 88. Головна «новація» - в п. 2.4 Положення. У ньому закріпили норму про те, що незначні недоліки в первинних документах, що містять відомості про господарську операцію, не можуть бути підставою для невизнання такої господарської операції. Єдина умова - такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка бере участь в її здійсненні, і містять відомості про:

- дату складення документа;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції і т. П.

Власне кажучи, нововведенням це навряд чи можна назвати. Адже подібна норма закріплена в ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік ще з 01.01.2018 р

Також на тому, що помилки в оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, вже давно акцентують увагу суди.

Які недоліки в первинці можна вважати незначними? У нормативних документах це ніде не розшифровується. Взагалі питання ідентифікації господарської операції носить суб'єктивний характер. І на один і той же недолік в первинному документі по-різному можуть дивитися платник податків і контролюючий орган.

Але! Насправді самі по собі «огріхи» в первинці ключову роль зараз не грають. Адже головне - це не первинний документ, а факт здійснення господарської операції.

Нагадаємо, що з 03.01.2017 р з визначення «первинний документ» в Законі про бухоблік прибрали застереження про те, що він служить підтвердженням господарської операції.

Зараз і суди, і фіскали акцентують увагу на тому, що наявність правильно оформлених за зовнішніми ознаками і за формою, але не достовірних по суті первинних документів, не є підтвердженням господарської операції.

Одночасно наявність або відсутність первинних документів, так само як і помилки в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі або зобов'язаннях платника у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тому якщо фіскали і захочуть визнати госпоперацій нереальною, то будуть чіплятися нема за якісь недоліки первинного документа, а намагатимуться довести, що господарської операції взагалі не було, в тому числі і грунтуючись на недоліки первинного документа (якщо з них взагалі не зрозуміло, про яку операцію йдеться).

На підставі яких даних фіскали можуть судити про реальність господарської операції?

Знову-таки головний критерій наявності господарської операції - це зміни в активах і зобов'язаннях, власний капітал підприємства (ст. 1 Закону про бухоблік).

На цьому акцентують увагу і суди. Тому при наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками документів факт здійснення операції фіскали можуть відстежити, грунтуючись на даних інших первинних документів і даних бухгалтерського обліку. Так, наприклад, при постачанні товарів вони можуть перевірити, чи підтверджується «рух» товарів «складськими» документами на внутрішнє переміщення товарів і т. П. Також можуть перевірити «ланцюжок» руху цього товару по контрагентах (чи може контрагент підтвердити придбання товару і т . п. - постанова ВР від 13.02.2018 р № 820/1975/17). При купівлі ТМЦ простежується подальше їх використання (використані у виробництві, продані і т. П.).

З іншого боку, формально це означає і те, що взагалі за відсутності документів на госпоперацій, грунтуючись на даних інших первинних документів і даних обліку, платник податків може довести те, що фактично операція була. Хоча з огляду на, що податківці поки не дуже звикли до цього факту, краще не ігнорувати належне документальне оформлення кожної господарської операції.

Звернемо увагу і на те, які факти враховують фіскали при визначенні реальності господарської операції.

Факт порушення кримінальної справи за ст. 205 ККУ ( «Фіктивне підприємництво») проти посадових осіб контрагента.Прі виявленні цього факту фіскали відразу наполягатимуть на тому, що угода є фіктивною.
Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальної підприємницької діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть легалізуватися навіть при формальному підтвердженні документами бухгалтерського обліку. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що сам факт порушення кримінальної справи за ст. 205 ККУ проти посадових осіб контрагента не є безумовним фактом, який підтверджує відсутність господарської операції. Але цей факт повинен додатково враховуватися, так як в документах, наданих контрагентами, зазначаються прізвища саме цих осіб

Підписанти первинних документів відхрещуються від своєї участі в господарські операції / госпдіяльності підприємства.
На думку Верховного Суду, платники при виборі контрагента та укладенні з ним договору повинні бути обачними. І проявом такої обачності є перевірка «сумлінності» контрагента доступними електронними базами.

Якщо докази виявленої обачності й обережності не будуть надані, то в сукупності з встановленими обставинами справи (підписант повністю заперечує свою причетність до госпдіяльності підприємства) і характером спірних відносин, Суд цілком може підтримати податківців.

Наявність у контрагента / постачальника ресурсів для здійснення операції. Відсутність у контрагента персоналу, матеріальних ресурсів, основних засобів, складських приміщень для того, щоб здійснити операцію, як правило, сигнал для податківців про те, що господарські операції фактично не було.
Зв'язок між «покупками» і діяльністю підприємства (так звана «ділова мета»). Тобто враховується, чи була економічна доцільність здійснення відповідних витрат чи ні. У цій ситуації ключову роль буде грати те, чи зуміє платник довести доцільність господарської операції.
Наприклад, якщо мова йде про «придбання» маркетингових послуг, не буде зайвим підготувати документальне підтвердження того факту, що маркетингові послуги фактично були використані для ведення господарської діяльності і при цьому позитивно вплинули на її результати.

При цьому просто здійснення «нетипової» операції ще не може служити доказом невідповідності таких дій господарської діяльності платника.

Тепер повернемося до «недоліків» первинних документів. Що найважливіше в первинному документі?

Він повинен давати можливість ідентифікувати операцію. Тому зміст господарської операції слід прописувати в первинному документі якомога докладніше.
Свого часу Мінфін в листі від 06.12.2013 р № 31-08410-07-27 / 35654 відзначав, що реквізит «зміст і обсяг господарської операції» повинен (1) розкривати зміст господарської операції і (2) забезпечувати ідентифікацію пов'язаних з такою госпоперацією активів, зобов'язань, доходів або витрат. «Глибину» такої деталізації визначають осіб, відповідальних за здійснення і правильність оформлення господарської операції.

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг і окремих позицій в первинних облікових документах, які не впливають на зміст операції, не перешкоджає прийому цих документів до обліку і не є свідченням відсутності виконаних операцій.

Первинний документ повинен давати змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тому важливо звертати увагу на наявність підписів на документі (включаючи П. І. Б. і посада особи) та наявність повноважень особи на підписання документа.