ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРИНЦИПИ ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ, ЯК ЧАСТИНА ВІТЧИЗНЯНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ

Принципи права ЄС – це основні засади цієї правової системи, які визначають зміст правотворчої, правозастосовної і правоохоронної діяльності Союзу в цілому і його держав-членів. Європейський суд під загальними принципами права ЄС розуміє неписане право ЄС, а саме – загальні принципи міжнародного права та загальні правові принципи, що поділяються всіма державами-членами ЄС.

 Юридичною підставою включення принципів права до правової системи ЄС виступають установчі договори Союзу. У свою чергу, принципи європейського адміністративного права були вперше сформульовані у праці Юргена Шварце «Eurоpaisches Verwaltungsrecht» (з нім. – «Європейське адміністративне право»), 1988 р.; до них було віднесено:

• принцип законності;
• можливість скасування (або відкликання) незаконного адміністративного акта;
• принцип недискримінації;
• юридична визначеність;
• право на захист;
• принцип пропорційності;
• принцип поваги до фундаментальних прав людини та громадянина;
• принцип субсидіарності;
• принцип належної адміністрації;
• принцип прозорості;
• принцип застосування;
• принцип прямої дії.

У межах власної праці О. Прилипчук наводить групову приналежність таких принципів і окремо зазначає, що їх слід відмежовувати від європейських принципів належного урядування.

На наш погляд, принципи європейського права, європейського адміністративного права та європейського урядування – це концептуальні засади орієнтування України у бік розвитку цивілізаційної країни, у якій людина не тільки визнається, а й сприймається як найвища соціальна цінність, а обов’язком держави є забезпечення її усіма необхідними благами. Зокрема це такі принципи як демократичної рівності, представницької демократії, поваги національної індивідуальності, принцип правової держави, прозорості й відповідальності держави перед особою, тощо.

Окрім загальних європейських засад, визначальне значення мають й спеціалізовані принципи подолання корупції. Як приклад, в ухваленій 15 грудня 1975 року Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3514(XXX) «Заходи проти корупції, яка практикується транснаціональними й іншими корпораціями, їх посередниками та іншими причетними до цього сторонами» закріплені наступні антикорупційні принципи:

1) засудження усіх проявів корупції;

2) системного вжиття заходів запобігання транснаціональним проявам корупції;

3) міжнародної співпраці;

4) ведення статистичних та моніторингових інформаційних матеріалів про стан корупції в окремо взятій країні.

У Декларації ООН про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях від 16 грудня 1996 р. закріплені наступні:

• принцип ефективних та конкретних заходів боротьби з усіма формами корупції;
• принцип криміналізації за дачу хабарів;
• принцип єдиних стандартів і методів обліку;
• принцип визнання незаконного збагачення державних посадових осіб або обраних представників злочином;
• принцип міжнародного співробітництва. 

Відповідною Резолюцією № R(97)24 визначено 20 основних засад, як така діяльність повинна реалізовуватись на національному рівні, зокрема необхідно:

1) проводити ефективні заходи для запобігання корупції та, в зв’язку з цим, піднімати суспільне розуміння і просування етичної поведінки;

2) гарантувати визнання національної та міжнародної корупції кримінально караним діянням;

3) гарантувати, що ті, хто відповідає за запобігання, розслідування, судове переслідування і судове рішення по випадки корупції, є незалежними й автономними;

4) забезпечувати відповідні заходи для конфіскації і позбавлення доходів в результаті випадків корупції;

5) забезпечувати відповідні заходи, щоб запобігти тиск на юристів, які займаються викриванням корупції, та інші.

А основними принципами Стамбульського плану дій є розвиток ефективної і прозорої системи державної служби, посилення боротьби з хабарництвом та забезпечення чесності в бізнесі, підтримка активної участі громадськості у реформах.

Окремо зазначимо, що згідно Модельного закону «Основи законодавства про антикорупційну політику» від 15 листопада 2003 року, принципами антикорупційної політики є:

1) партнерство суб’єктів формування та реалізації заходів антикорупційної політики;

2) пріоритет заходів попередження корупції і моральних начал боротьби з корупцією;

3) неприпустимість встановлення антикорупційних стандартів нижче рівня, визначеного законами держави;

4) неприпустимість покладання на одного і того ж суб’єкта антикорупційної політики відповідальності за розробку, реалізацію і контроль над реалізацією заходів антикорупційної політики;

5)  підтримання оптимальної чисельності осіб, що заміщають державні посади, і осіб, які перебувають на державній і муніципальній службі;

6) цільове бюджетне фінансування заходів антикорупційної політики;

7) визнання підвищеної суспільної небезпеки корупційних правопорушень осіб, що заміщають посади, передбачені конституцією і іншими законами держави;

8) неприпустимість обмеження доступу до інформації про факти корупції, корупціогенні фактори та заходи реалізації антикорупційної політики.

Отже, принципи європейського права, європейського адміністративного права та європейського урядування, а також міжнародні антикорупційні стандарти (спеціалізовані європейські принципи боротьби з корупційними проявами) є невід’ємною частиною вітчизняного антикорупційного механізму, а їх значення можна охарактеризувати як транснаціональне та транскордонне, що обумовлено сутністю аналізованого явища та суспільною необхідністю її викорінення на всій території європейського простору зокрема, та світового загалом.