Як звільнитись директору підприємства, якщо засновники відсутні.

Стаття 43 Основного Закону (Конституції) України чітко передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку громадянин вільно обирає або на яку вільно погоджується. Окрім цього, зауважується, що використання примусової праці забороняється.

Фактично, у разі, якщо керівник підприємства бажає звільнитись із займаної ним посади, він це може зробити у відповідності до положень трудового законодавства України.

Однак деякі положення Конституції, що стосуються найманої праці, на практиці викликають суперечність та колізійність як з фактичними обставинами справи, так і з іншими положеннями законодавства.

Так, згідно із ч. 4 ст. 145 ЦК України, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», ч. 2 ст. 30 Закону України «Про ТОВ та ТДВ» питання обрання та відкликання одноосібного виконавчого органу товариства відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства.

У разі, якщо учасники товариства не зацікавлені в продовженні його діяльності, загальні збори не скликаються, не проводяться і дуже часто контакту із учасниками товариства немає.

Таким чином, фактично, найманий директор стає «заручником» ситуації: згідно Конституції він має право звільнитись із займаної посади, однак законної процедури такого звільнення без участі учасників товариства – немає. В даному випадку маємо колізію КЗпП України та Законів «Про господарські товариства» та «Про ТОВ та ТДВ».

Листом №15/06/186-11 від 12.01.2011 року Міністерство праці та соціальної політики України надало роз’яснення законодавства, що стосується даного питання.

Так, поміж іншого, в документі зазначається, що відповідно до норм трудового законодавства правом звільнення працівника і внесення відповідних записів до його трудової книжки наділений власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

У разі встановлення факту відсутності особи чи органу (підтвердженого доказами, зокрема, наданими правоохоронними органами документами), уповноваженого на укладення та розірвання трудового договору з керівником підприємства, керівник, на думку Мінпраці, має право реалізувати своє право на звільнення за власним бажанням, передбачене статтею 38 Кодексу законів про працю України шляхом видання наказу про визнання себе таким, що звільнений за власним бажанням, у преамбулі якого має міститися посилання на вищезазначені обставини, що унеможливлюють його звільнення у порядку, визначеному правовим актом підприємства (відсутність роботодавця, підтверджену документами).

Однак, зауважимо, що навіть у разі, якщо керівник, керуючись зазначеними роз’ясненнями, самостійно підготує та підпише наказ про власне звільнення, то він залишатиметься керівником підприємства суто юридично, оскільки внести зміни до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі подібного наказу не буде можливим.

Так, в силу приписів ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, поміж іншого, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення (протокол) уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначалось вище, в такому разі уповноваженим органом управління юридичної особи будуть вважатись загальні збори учасників товариства, які складаються із учасників товариства, не є постійним органом управління і скликаються періодично.

Відсутність відповідного рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», буде підставою для зупинення розгляду документів та в майбутньому може стати підставою для відмови у державній реєстрації.

Таким чином, єдиним шляхом вирішення цієї ситуації, є звернення працівника до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими.