Визначення місця проживання дитини після розлучення

Припинення шлюбних відносин зазвичай є важким процесом, котрий значною мірою ускладнюється, якщо подружня пара має спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей.

В першу чергу це повʼязано з тим, що подружжя повинне визначити з ким будуть проживати діти на постійній основі.

Однак, розвʼязати це питання в добровільному порядку може не кожна подружня пара, що створює масу проблем на практиці.

А тому у цій інформаційній статті ми розглянемо особливості визначення місця проживання дитини після розлучення між громадянами відповідно до українського законодавства.

Які існують способи визначення місця проживання дитини після розлучення подружжя?

Чинне законодавство України виділяє такі основні способи визначення місця проживання дитини:

1. Добровільний порядок. Найпростішим варіантом для визначення місця проживання дитини є та ситуація за якої подружжя може самостійно домовитися між собою з ким їх діти будуть постійно мешкати. Для цього громадяни можуть в усній формі погодити всі питання або керуючись ч. 4 ст. 157 СКУ укласти договір про розподіл та визначення батьківських обовʼязків, які буде виконувати той із членів подружжя, що окремо проживає від дитини. В цьому договорі вони зазначають із ким буде постійно проживати дитина, яким чином батьки будуть брати участь у її вихованні та забезпеченні тощо. Форма договору - письмова, нотаріальне посвідчення - обовʼязкове.
2. Через органи опіки та піклування. Якщо в добровільному порядку в батьків дитини не вийшло домовитись із ким вона буде проживати на постійній основі, то тоді спір між громадянами може вирішити місцевий орган опіки та піклування (як правило це саме служба у справах дітей).

Для звернення необхідно подати такі документи, а саме:

• письмова заява;
• документи, що посвідчують особу заявника (паспорт громадянина України, ID-картка тощо);
• РНОКПП;
• документ про місце проживання заявника та іншого члена подружжя;
• свідоцтво про реєстрацію шлюбних відносин або про розірвання шлюбу;
• свідоцтво про народження дитини;
• документ про сплату аліментних платежів (за наявності);
• документ з місця навчання дитини (за наявності).

Після того як місцевий орган опіки та піклування отримав відповідний пакет документів він призначає засідання комісії на якому і буде визначатися питання визначення місця проживання дитини.

Також орган опіки та піклування може запросити на засідання обох батьків та провести із ними співбесіду для зʼясування всіх обставин справи. Строк розгляду питання складає 1 місяць.

3. Судовий порядок. Останнім способом визначення місця проживання дитини є саме звернення до судових органів влади. Підставами для звернення до суду буде той факт, що один із членів подружжя не виконує рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, оскільки перешкоджає у спілкуванні з дитиною та забороняє брати участь у її вихованні чи утриманні.

Крім цього, для того, щоб особа могла отримати позитивне рішення по справі їй обовʼязково потрібно довести наступні обставини, а саме:

• сумлінне ставлення до виконання своїх батьківських обовʼязків, що визначає законодавство України;
• задовільне матеріальне становище;
• сімейний стан;
• наявність психологічного контакту з дитиною;
• можливість забезпечення належних житлових умов та утримання;
• задовільний стан здоровʼя;
• відсутність судимостей;
• та багато інших.

Враховуючи всі ці фактори, якщо суд вбачатиме підстави для задоволення заяви позивача, то він визначає участь кожного із батьків дитини в її вихованні (наприклад, встановлення періодичних чи систематичних побачень, можливість спільно проводити дозвілля тощо) та встановлює із ким вона буде проживати.

Чи потрібно враховувати думку дитини при визначенні її місця проживання після розлучення подружжя?

Сімейне законодавство встановлює:

• якщо дитина не досягла 10 річного віку, то вирішувати питання щодо її місця проживання повинні тільки батьки;
• якщо дитина досягла 10 річного віку, то вирішувати питання щодо її місця проживання можуть батьки та сама дитина;
• якщо дитина досягла 14 річного віку, то питання щодо її місця проживання вона вирішує самостійно, без урахування думки батьків.

Таким чином, з досягненням 10 річного віку дитина наділяється правом на висловлення своєї думки щодо свого майбутнього місця проживання.

Така думка може заслуховуватися в судовому органі влади або на засіданні комісії органу опіки та піклування.

Якщо у вас залишилися будь-які питання на рахунок даної тематики, то в такому випадку обовʼязково звертайтесь до адвокатського бюро “Приходько та партнери”.

Наші юристи чудово розуміються на всіх проблемних аспектах сімейного права, адже мають багаторічний досвід застосування положень українського законодавства на практиці.

Завдяки цьому вони зможуть надати кваліфіковану підтримку клієнтам компанії по вирішенню питання щодо визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу між подружжям. Для отримання розрахунку ціни на послуги сімейного адвоката заповніть заявку нижче.