ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 З метою заохочення і захисту своїх основних цінностей - прав людини, демократії та верховенства закону - держави-члени Ради Європи розробили міжнародний договір: Європейську конвенцію про права людини (ЄКПЛ).

 Потім вони переконалися, що будь-яке порушення вимог, зазначених в Європейській конвенції з прав людини (ЄКПЛ), може бути передано до суду, створивши унікальний інструмент: Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ).

 Суд був заснований в 1959 році. Він розглядає скарги, що стосуються порушень прав людини, подані окремими особами або групами осіб проти держави-члена, а також скарги, подані однією державою-членом проти іншої держави-члена.

Мета суду

 Всупереч поширеній думці, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) - це не загальноєвропейський верховний суд, а спеціалізований правовий інститут: на підставі Європейської конвенції про права людини (ЄКПЛ) суд визначає, чи порушила держава людські права, права заявника - чи то за допомогою здійснення державної влади в цілому, в рамках судового розгляду або за рішенням суду.

 Кожна людина, що знаходиться під юрисдикцією держави-члена Ради Європи, навіть громадяни неєвропейських країн, який вважає, що держава порушує свої права людини, може подати скаргу після вичерпання всіх національних засобів правового захисту. Більш того, зовсім неважливо, чи є особа, яка подала скаргу, шановним громадянином або законно засудженим злочинцем, оскільки права і свободи, зазначені в Європейській конвенції про права людини (ЄКПЛ), гарантовані всім людям в рівній мірі.

Судді

 Кожна держава-член має право направити в cуд одного суддю. Кожен суддя обирається Парламентською асамблеєю Ради Європи зі списку з 3-х кандидатів на дев'ятирічний термін повноважень, що не повторюється. Судді представляють інтереси не своїх країн походження, а інтереси Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

 Слухання Суду проходять або в Малій палаті з 7 суддями, або у Великій палаті з 17 суддями.

Постанови Суду

 Якщо cуд визнав державу-член винним в порушенні прав людини, визначених у Конвенції про захист прав людини (ЄКПЛ), держава-порушник має:

• виплатити заявнику матеріальну шкоду відповідно до постанов суду;
• усунути наслідки порушення;
• вжити необхідних заходів, щоб гарантувати, що подібне порушення не може повторитися в майбутньому;
• опублікувати рішення в відповідних національних юридичних журналах.

 Постанови Суду оприлюднюються. Вони є остаточними і мають обов'язкову юридичну силу.

Виконання постанов Суду

 Комітет міністрів Ради Європи контролює виконання постанов Суду. Він допомагає відповідній державі знайти підходящі заходи для виконання вимог, висунутих судом. Зобов'язання усувати наслідки порушення прав людини, а також запобігати повторенню порушення в майбутньому, може привести до змін в національному законодавстві відповідної держави.

Тимчасові заходи

 Іноді тільки негайні дії можуть запобігти серйозній і незворотної шкоди людям. Отже, кожна людина в державі-члені Ради Європи має право звернутися до Європейського суду з прав людини з проханням про застосування забезпечувальних заходів. Найчастіше ці запити стосуються припинення очікуваної висилки або екстрадиції, оскільки з певних причин відповідна особа побоюється смерті, в'язниці або тортур після прибуття в країну призначення.

 Суд розглядає кожен запит в індивідуальному порядку і в пріоритетному порядку, беручи до уваги всю доступну інформацію. Статистичні дані показують, що задоволено лише дуже невелика кількість запитів - 145 з 1570 (9,2%) в 2019 році - оскільки забезпечувальна міра приймається тільки в тому випадку, якщо суд приходить до висновку, що заявник стикається з реальною загрозою, якщо цей захід не застосовується.