ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ ФАХІВЦЮ У ГАЛУЗІ ПРАВА

Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер. Крім того, реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права.

Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника. Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що «закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин».

Крім того, ч. 1 ст. 84 ЦПК України (в ред. 01.08.2016р.) не обмежує відшкодування витрат на правову допомогу випадками, коли вона надавалася особою, яка залучена на підставі ст. 56 ЦПК України (в ред. 01.08.2016р.). Перешкод того, щоб стягувати витрати на правову допомогу особи, яка є фахівцем у галузі права та бере участь у статусі представника, ст. 84 ЦПК України (в ред. 01.08.2016р.) не містить. На користь цієї позиції свідчить і рішення КСУ від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009, у якому було дане офіційне тлумачення поняття «правова допомога», яка є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом і формами і може включати консультації, роз'яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Держава гарантує можливість вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі та формах, як вона того потребує. Це право, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежено (п. 4 мотивувальної частини рішення).

Аналогічна правова позиція викладена і в Ухвалі ВССУ у справі №6-32389ск15 від 6 квітня 2016 року. Так, право на правову допомогу гарантовано ст. ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року   № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року   № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору (ст.ст. 12, 42, 56 ЦПК) (в ред. 01.08.2016р.). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини 3 статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України (в ред. 01.08.2016р.).

Слід також зазначити, що Конвенція про захист прав людини і основних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року (475/97-ВР), передбачає право обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд (стаття 6). У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року (995_043), ратифікованому Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19 жовтня 1973 року N 2148-VIII (2148-08), зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту, і таке право повинно встановлюватись судовим або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави (стаття 2), та можливість вільного вибору обвинуваченим захисника (пункт 3 статті 14). «Основні принципи, що стосуються ролі юристів», прийняті восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27 серпня - 7 вересня 1990 року, передбачають, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства (принцип 1); жодний суд чи адміністративний орган, в якому визнається право на адвоката, не відмовляється визнавати права юриста відстоювати в суді інтереси свого клієнта, за винятком тих випадків, коли юристу було відмовлено в праві виконувати свої професійні обов'язки відповідно до національного права і практики та цих принципів (принцип 19).

Згідно частини 1 статті 12 ЦПК України (в ред. 01.08.2016р.) особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміналах справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Виходячи з вищевикладеного, можна дійти висновку, що судова практика містить достатньо аргументів на користь юристів, які мають право на стягнення правової допомоги з відповідача.