ВІДШКОДУВАННЯ КЛІЄНТУ СУДОВИХ ВИТРАТ НА АДВОКАТА

Питання відшкодування судових витрат на адвоката є актуальним не лише для сторін, оскільки це їхні кошти, а й для самих адвокатів, бо це їхня репутація. І якщо запровадження “адвокатської монополії” багато хто сприйняв негативно, то зміни в процесуальних кодексах, які усунули всі ті граничні розміри й бар’єри, що були раніше й передбачили можливість повного відшкодування судових витрат на адвоката, було оцінено позитивно. Ба більше, оптимістично. Адже тепер з’явилась можливість отримати повне відшкодування.

Однак наразі з відшкодуванням витрат на адвоката не все так добре, як би цього хотілося. Суди, сторони та їхні адвокати, здається, живуть у різний час і часто по-різному сприймають й оцінюють вартість юридичних послуг і розмір витрат на професійну правничу допомогу, їх доцільність та обґрунтованість. Іноді доходить до абсурду, коли суди вираховують, скільки хвилин адвокат виступав у судовому засіданні, і зменшують розмір витрат, мотивуючи це тим, що участь представника в судовому засіданні суд не визнавав обов’язковою.

На що суди звертають увагу, у якому розмірі присуджують судові витрати та чи можливо домогтися повного відшкодування судових витрат на адвоката?

Критерії оцінки співмірності та обґрунтованості витрат і юридичних послуг

Процесуальні кодекси встановлюють умовні “орієнтири”, які суд має враховувати, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на адвоката суд повинен урахувати таке: чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір цих витрат співмірним із складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом часом на виконання робіт та обсягом наданих послуг, ціною позову, значенням справи для сторони; поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору; чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони та чи викликала справа публічний інтерес.

При цьому кодекси не визначають будь-яких критеріїв, за якими слід оцінювати складність справи й виконаних адвокатом робіт, співмірність витрат з обсягом виконаних робіт і часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт.

Подібна нечіткість й оціночність критеріїв призводить до того, що в одних випадках суди стягують сотні тисяч гривень витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, а в інших – або взагалі відмовляють у відшкодуванні витрат, або обмежуються стягненням доволі символічних сум.

У результаті найбільш поширена мотивація зменшення судами розміру витрат – неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом виконаних робіт (наданих послуг), ціною позову.

Тож як суди оцінюють співмірність і обґрунтованість витрат та на що вони звертають увагу?

Складність справи

Кодекси не кажуть, як оцінювати складність справи та що при цьому слід ураховувати. Тому на практиці суди по-різному підходять до визначення складності справи. Одні – звертають увагу на предмет спору й характер спірних правовідносин, інші – ураховують кількість учасників процесу, обставин, які підлягають з’ясуванню, доказів, які підлягають оцінці, обсяг поданих процесуальних документів. Іноді суди враховують загальну тривалість процесу, кількість судових засідань, відбувалися вони з викликом чи без виклику сторін.

Складність справи може бути обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань. Проте лише кількість учасників чи засідань та значний обсяг документів і доказів не означає, що справа є складною.

У справі може брати участь багато учасників, бути призначена чимала кількість засідань, при цьому спір і справа можуть бути нескладними. Тому насамперед потрібно враховувати суть справи.

Складність виконаних робіт

Як і “складність справи”, цей критерій так само є оціночним і суб’єктивним, тож у кожному конкретному випадку суди його оцінюють на власний розсуд. Ураховують усе – від аналізу документів і законодавства до збору доказів, складання процесуальних документів, участі в судових засіданнях.

Процесуальне законодавство не містить чітких критеріїв, які суд має враховувати під час вирішення питання про відшкодування судових витрат на адвоката, а тому можна лише сподіватися, що касаційні суди сформулюють загальні підходи до оцінки судами співмірності й обґрунтованості розміру здійснених сторонами витрат, що дасть змогу сторонам добиватися повного відшкодування судових витрат.