ВІДІБРАННЯ ДІТЕЙ У ОПІКУНА ТА ПОВЕРНЕННЯ ЇХ БАТЬКОВІ. СУДОВА ПРАКТИКА

Рішенням суду відібрано малолітніх дітей від батька та матері без позбавлення їх батьківських прав та передано їх органу опіки та піклування. Цим же рішенням батьків попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання дітей та виконання в подальшому обов`язків щодо виховання і утримання дітей, передбачених сімейним законодавством. Над дітьми призначено опікуна.

 Проте судом касаційної інстанції справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Апеляційним судом ухвалено повернути дітей батькові, а постановою Верховного суду постанову апеляційного суду про повернення дітей батькові залишено в силі. 

  Позиція суду

 Судом було враховано бажання батька виправитись та надалі виховувати своїх малолітніх дітей. Зокрема враховано, що після примусового вилучення дітей батько охоче йшов на співпрацю з працівниками соціальної служби, ретельно виконував їх рекомендації, поставив дітей на чергу до дошкільного навчального закладу, зробив генеральне прибирання в будинку, виправ постільну білизну та дитячі речі, застелив підлогу, в будинку постійно тепло та наявні продукти харчування, на подвір`ї прибрано сміття, придбав обігрівач та дитячі санчата. Судом зазначено, що проживання батька зі своєю співмешканкою та її десятирічним сином не свідчить про те, що сім`я є особливо непридатною або неблагонадійною. Після того, як батькові стало відомо про встановлення опіки та місце проживання опікуна він намагався повернути дітей, звертався до Органу опіки та піклування про надання дозволу на побачення з дітьми та до прокуратури, поліції, районної державної адміністрації Служби у справах дітей про що свідчать відповіді вказаних органів, однак конфлікт щодо спілкування з дітьми вирішений не був. Відповідно до позиції суду, відібрання дітей у опікуна та повернення їх батькові не буде суперечити інтересам дітей. А те що батько малолітніх дітей є особою з інвалідністю II групи у зв`язку з хронічним психічним захворюванням та не зможе належним чином виконувати свої батьківські обов’язки в силу своєї хвороби і створює небезпечну для дітей обстановку - не підтверджується доказами.

 Приймаючи рішення про повернення дітей батькові було враховано сімейне законодавство України, Конвенцію ООН про права дитини, практику Європейського суду де встановлено, що сім’я вважається природним середовищем для розвитку дитини; виховання в сім’ї відповідає найкращим інтересам дитини, і тільки коли виявиться, що сім’я є особливо непридатною або неблагонадійною, зв’язки з нею можуть бути перервані. Розлучення дітей із батьками всупереч їхній волі можливе тільки за умови, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. У будь-якому випадку суд повинен постановити рішення, яке відповідало б найкращим інтересам малолітньої дитини.

 А тому, з огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відібрання дітей у опікуна та повернення їх батькові не буде суперечити інтересам дітей.

 Посилання на Постанову Верховного суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92136978