Управління та захист інтелектуальної власності в умовах інтеграції

Протягом останніх років Україна прагне і докладає значних зусиль на шляху інтеграції до Європейського Союзу (далі – ЄС), адже вступ до ЄС є пріоритетним напрямом нашої країни про що свідчить підписана Угода про асоціацію між Україною та ЄС у 2014 році та те, що забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС є однією з основних засад зовнішньої політики, що визначені Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

Проблематика дослідження захисту інтелектуальної власності в умовах інтеграції полягає в тому, що, по-перше, в теоретичному аспекті цієї інституції, і його інформаційного забезпечення приділялася в нашій країні недостатня увага, а, по-друге, розуміння та відповідне впровадження механізмів захисту інтелектуальної власності знаходиться на стадії законодавчого впровадження. Не знаходить системності й сучасні дослідження в економіко-правовому регулюванні управління інтелектуальною власністю, ліцензування, захисту інформаційного простору ліцензування, міжнародного співробітництва у сфері захисту інтелектуальної власності.

Аналіз літератури показав, що не приділяється значна увага питанням процесів управління інтелектуальною власністю з питань її захисту. Разом з тим, науковими дослідженнями питань обґрунтування впроваджень і використання інновацій та інтелектуальних ресурсів займалися такі науковці як Г. Андрощук, М. Возняк, О. Жовтанецька, Г. Добриніна, В. Пархоменко, В. Марцин, Є. Ніколаєв, С. Довгий та інші .

Країни з високим рівнем технологічного розвитку економіки відрізняються розвиненою системою освіти, науки і культури. Рівень цивілізованості суспільства підкреслюється саме його технологічним розвитком. Розвиток будь-якої держави в умовах інноваційної економіки визначається наукою, яка з одного боку полегшує розвиток економіки, а з іншого – економіка обмежується правами інтелектуальної власності.

Права інтелектуальної власності вагомі для різних видів комерційної діяльності, тому що допомагають забезпечити доходи, захищають інвестиції в наукові дослідження, та й підтримують не тільки бізнес, а й науку. І тут правові аспекти захисту інтелектуальної власності мають першочергове значення, адже завдяки правозастосовній практиці можна заохочувати інновації, надавати премії і нагороди винахідникам і науковцям, отримувати економічний і соціальний винагороду без залучень монополій і незаконних обмежень свободи.

Однак неможливо говорити про усі ці речі, якщо рівень законодавства не передбачає їх у правовому полі, тим самим не забезпечує їхній надійний захист. Саме тому, надзвичайно важливим є запозичення іноземного досвіду, міжнародних стандартів у сучасному глобалізаційному процесі та інтеграції багатьох держав.

Насамперед необхідно відобразити детально у чинному законодавстві основні критерії та аспекти захисту таких прав, першочергові напрямки яких визначені у таких міжнародно-правових документах як Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція), Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів, Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої.

Дослідження на ринку об’єктів інтелектуальної власності європейських держав показали, що вони залежать від таких факторів:

• визначення патентно-ліцензійної ситуації;
• дослідження рівня конкурентоспроможності об’єкта в конкретній сфері діяльності;
• аналіз тенденцій розвитку науки і техніки;
• встановлення новизни запропонованого винаходу тощо;
• визначення патентної частоти об’єкта;
• логіка розвитку науки, перспективних досліджень та суміжних сфер;
• вимоги ринку до результатів такої діяльності;
• прогнозування майбутніх робіт в даному напрямі.

Саме ці напрямки мають стати стратегічними цілями для створення по-справжньому дієвого інституту функціонування та захисту прав інтелектуальної власності, що буде працювати не тільки на їх власників, а й на державу.

Важливим показником функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, до якої в сучасних реаліях повинна прагнути Україна, є забезпечення реалізації ефективних механізмів придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Таким чином, завданнями України на сьогоднішній час є визначення місця права інтелектуальної власності у економіці держави та розроблення дієвої стратегії захисту, коли в умовах глобалізації суб’єкти стикаються із частими порушеннями конкурентоспроможності, проблемами виявлення об’єктів інтелектуальної власності та складностями забезпечення її захисту не тільки в Україні та за кордоном відповідно до підписаної Угоди про асоціацію.