СТАН АДВОКАТУРИ В РАМКАХ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЮРИДИЧНУ (ПРАВНИЧУ) ОСВІТУ І ЗАГАЛЬНИЙ ДОСТУП ДО ПРАВНИЧОЇ ПРОФЕСІЇ»

ПРОТЯГОМ ОСТАННІХ РОКІВ УВАГА РЕФОРМ, ЩО ПРОВОДЯТЬСЯ УРЯДОМ ТА ІНШИМИ ІНСТИТУЦІЯМИ НАШОЇ ДЕРЖАВИ, ПРИКУТА ДО ЮРИСТІВ ТА ЮРИДИЧНОЇ ПРОФЕСІЇ ВЦІЛОМУ. ТАК БУЛО СТВОРЕНО НОВУ ПОЛІЦІЮ, В ТОМУ ЧИСЛІ І ПАТРУЛЬНУ, НАЦІОНАЛЬНЕ АНТИКОРУПЦІЙНЕ БЮРО, ПРОВЕДЕНО БАГАТОРІВНЕВІ ПЕРЕАТЕСТАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ, СУДДІВ, ПРОКУРОРІВ, ЗДІЙСНЕНО СУДОВУ РЕФОРМУ… ТАКИМ ЧИНОМ, ПОЛІТИКИ ПОВНІСТЮ ПЕРЕБУДУВАЛИ ПРАВООХОРОННУ ТА ПРАВОЗАСТОСОВНУ СИСТЕМИ. ОДНАК НЕЩОДАВНО ПОЧАЛИСЯ АКТИВНІ ДИСКУСІЇ СТОСОВНО РЕФОРМАЦІЇ ПРАВОЗАХИСНОЇ СИСТЕМИ.

Так, 28.09.2017 року у Верховній Раді група депутатів сьомого скликання, зокрема О.І. Сироїд та М. Найєм, зареєстрували законопроект «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії». Так, у пояснювальній записці до законопроекту вказано, що: «Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.07.2016 року «Про утворення робочої групи з розроблення Концепції розвитку юридичної освіти в Україні» було затверджено склад робочої групи та визначено основні терміни розроблення Концепції та плану її реалізації. До складу робочої групи увійшли представники МОН, Мін’юсту, ОБСЄ та USAID, представники українських правничих шкіл та представники правничих професій. Відповідно до проекту доопрацьованої Концепції подальший розвиток правничої освіти має бути спрямований на підготовку правника відповідно до його фундаментальної ролі – утверджувати верховенство права через захист прав і свобод особи. Такий розвиток має здійснюватися шляхом:

• утвердження розуміння фаху правника як професії спрямованої на захист прав і свобод особи;
• визначення стандарту правничої освіти як необхідного обсягу знань про доктрини, принципи та інститути, а також необхідного обсягу юридичних навичок, обізнаності щодо питань етики та прав людини, якими повинен оволодіти студент;
• гарантування якості правничої освіти;
• гарантування незалежного та прозорого механізму доступу до правничої професії;
• гарантування якості юридичної науки;
• розвитку фінансової, організаційної, академічної та кадрової автономії вищих правничих шкіл та університетів в цілому».

На перший погляд здається, що все правильно, однак якщо звернутися до основних положень законопроекту, то можна виявити сумнівні норми, що приховуються під гаслом «верховенство права та захист прав і свобод людини».

1. Відповідно до статті 21 законопроекту, правничими професіями в Україні є:

• суддя;
• адвокат;
• прокурор;
• нотаріус.

Статті 23-31 регламентують створення єдиного екзаменаційного органу у місті Київ, що буде оцінювати рівень знань не тільки випускників-магістрів, а й тих, хто вже має диплом магістра права.

Перехідні положення законопроекту вказують, що особи, які на момент набрання чинності цим Законом є суддями, адвокатами, прокурорами та нотаріусами, вважаються такими, що мають вищу (правничу) юридичну освіту.

Саме у цих нормах і закралася чи не найбільша проблема. Так, на думку багатьох експертів та юристів-практиків справжня ціль законопроекту – обмежити доступ до професії, пропустивши лише “своїх”.

Всі, хто мають диплом про вищу юридичну освіту в Україні поділять на дві групи. Першу – більшість практикуючих юристів, що знаходяться за межами даних чотирьох професій, негайно обмежать доступ до юридичної професії, в тому числі і до таких важливих правозахисних інститутів як адвокатура та нотаріат. Тож, по суті, законодавчо анулюють в межах юрисдикції України всі дипломи про вищу юридичну освіту, видані протягом всіх 26 років незалежності  України. Що стосується тих, хто отримав диплом юриста до проголошення незалежності, то:

1. Уповноважені особи будуть здійснювати їх «легітимацію» в індивідуальному порядку, пропускаючи кожного через Єдиний кваліфікаційний іспит.
2. Іншим особам, що працюють у Міністерстві юстиції, помічниками нотаріусів та адвокатів дадуть п’ятирічний термін, щоб здати новий Єдиний кваліфікаційний іспит.

Таким чином, можна підвести підсумок щодо впливу даного законопроекту на правозахисну систему нашої держави. По-перше, правозахисна система залишиться без нових кадрів на наступних декілька років, так як потрібно буде чекати нового випуску магістрів права. По-друге, доступ до даних професій обмежений складанням багаторівневих тестів, тому багато спеціалістів права будуть оминати правозахисні інституції через дуже довгу процедуру добору. І, нарешті по-третє, даний законопроект повністю лобіює інтереси чинних суддів, нотаріусів, прокурорів та адвокатів, так як закриваючи доступ іншим кадрам створює закриту групу, вже практикуючих у даній сфері правників.

Отже, законопроект потребує значних змін, для того, щоб правозахисна система не порушувала чинні принципи законності та верховенства права, що є керівними для адвокатури та нотаріату.