СПРОСТОВУЄМО СТЕРЕОТИПИ З ПРИВОДУ УСИНОВЛЕННЯ: ЧИ ДІЙСНО ПРОЦЕДУРА ТАКА СКЛАДНА, ЯК ВСІМ ЗДАЄТЬСЯ?

 Нажаль, навколо усиновлення склалось багато страхів, стереотипів та хибних думок, які заважають тисячам знедолених сиріт знайти своє щастя в люблячій родині. Серед них – це проблеми зі здоров’ям та генами дитини, переживання батьків з приводу того, що буде після усиновлення, як складуться відносини з дитиною.

 Проте хто сказав, що такі питання не виникають з біологічно рідними дітьми? Невже у рідних дітей не трапляються проблем зі здоров’ям та стосунками з рідними батьками? Просто в більшості випадків легше перекласти вину за неправильне виховання або ж на здоров’я на інших, наприклад на біологічних батьків чи на самих дітей. В кожній наступній своїй статті я спробую розвінчувати головні міфи і стереотипи з приводу усиновлення. А наразі хочу зупинитись на простому та найпоширенішому: Тривала та дорога процедура усиновлення або «складно зібрати документи».

 Дійсно щоб усиновити дитину, потрібно зібрати необхідні документи та пройти відповідні юридичні етапи. Проте кожний юридичний акт передбачає певну паперову та бюрократичну тяганину. Нажаль, процес діджіталізації та переходу в онлайн-формат і електронний документообіг в Україні відбувається не так швидко, як би хотілось. Проте ми поступово рухаємся в цьому напрямку і наразі вже помітні суттєві зміни. Але оформлення усиновлення ні чім не складніша процедура з юридичної точки зору, ніж будь який юридичний акт. Для того, щоб побудувати будинок, потрібно отримати безліч дозволів, зібрати купу документів та, зрештою, коштів. Проте люди не бояться паперових тяганин, коли купують собі нерухомість або, наприклад, виїжджають на відпочинок. Не бояться вивитрачати купу грошей та проходити в рази складнішу за усиновлення процедуру – сурогатне материнство. Тому причина складно зібрати документи при усиновленні – не причина, а банальна відмовка, за якою ховається страх взяти на себе відповідальність. До того ж, в Україні достатня кількість професійних юристів, які зможуть юридичну частину усиновлення взяти на себе.

 Що стосується документів, то перш за все потрібно визначитись, по національній або міжнародній процедурі відбудеться усиновлення. Тут все просто. Якщо особи, які бажають усиновити дитину є громадянами України, які постійно проживають на території України, усиновлення відбудеться за національною процедурою. В цьому випадку потрібно стати на облік кандидатів в усиновлювачі і подати до служби у справах дітей за місцем проживання наступні документи:

письмову заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі;

копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами державної податкової служби;

копію свідоцтва про шлюб, якщо заявники перебувають у шлюбі;

висновок про стан здоров’я кожного заявника;

засвідчену нотаріально письмову згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя);

довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника;

копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

 Після надходження всіх документів, Служба у справах дітей перевіряє їх, проводить бесіду із заявниками, складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників та готує висновок про можливість бути усиновлювачами, з яким усиновлювачі звертаються до суду.

 У разі, якщо усиновлювачами є громадяни України, які проживають за межами України або іноземці, вказані документи подаються до Державного департамента з усиновлення та захисту прав дитини. Крім вище переліченого переліку документів потрібно подати:

висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами;
дозвіл компетентного органу країни проживання заявників на в’їзд і постійне проживання усиновленої дитини;
зобов’язання заявника:

- поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України протягом місяця після в’їзду до країни проживання;
- забезпечити право усиновленої дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18-ти років;
- подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання та стан здоров’я усиновленої дитини;
- надавати можливість представникові консульської установи чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною;
- повідомляти консульську установу чи дипломатичне представництво України про зміну місця проживання усиновленої дитини.

 Як бачите, стандартний перелік документів, отримання яких не викликає ніяких труднощів. Зібрати його можна самостійно, або скористатись допомогою юриста. В даному випадку, зібрати документи та пройти певні бюрократичні процеси варті того, щоб стати батьками та подарувати щасливе дитинство та долю тим, хто про них так мріяв.