ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР І ПОДІЛ МАЙНА

 Не рідко майбутнє подружжя, на пропозицію укласти шлюбний договір реагує досить скептично, а моментами і емоційно. Здебільшого це стосується країн пострадянського простору, у тому числі і України, оскільки для мешканців «Західного світу» шлюбний договір така ж звична річ, як наприклад, для наших співмешканців заповіт.

 Так відбувається тому, що усі відносини між подружжям за часів СРСР, у тому числі й майнові, регулювалися законодавством, метою якого було закріплення сімейних стосунків у зразкових комуністичних сім’ях. А відтак і майно, нажите подружжям, могло бути виключно спільним і розподілялося у випадку розлучення зазвичай порівну. На той час сама думка, що вступаючи у шлюб, можна заздалегідь передбачати можливе розлучення і думати про розподіл майна, могла бути сприйнята на той час як антисоціальна і напевне викликала би обурення з боку тодішнього суспільства.

 Проте в наші дні саме через скептичне ставлення до шлюбного договору виникають спори про розподіл майна.

 У цілому проблему поділу спільно нажитого майна подружжя при розлученні, можна сказати, законодавчо врегульовано, і вже напрацьовано достатню судову практику з цього питання, якою керуються суди, поряд із законом. Водночас, нерідко суди виносять рішення, які тим чи іншим чином не відповідають реаліям, що склалися у майнових відносинах подружжя.

 Одним з проблемних питань, яке часто виникає при поділі в судовому порядку спільно нажитого майна подружжя, є врахування боргових зобов’язань сім’ї.

 Відповідно до ст. 65 СК України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

 При цьому, згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, і те майно, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

 Разом із цим ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

 Проте ч. 1 ст. 57 СК України майно визначає, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, а саме:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно.

 На практиці подібні спори займають певних затрат і певний час, багато краще всі умови шлюбу і його аспекти прописати у шлюбному договорі.