Що робити, якщо дитина потрапила в поліцію

Звичайно, можна себе заспокоювати тим, що «ну з моїми-то дитиною цього ніколи не станеться». Але насправді потрапити в поліцію може кожен, і в цій ситуації діяти потрібно швидко і дуже точно розуміти, що робити. Для початку важливо зрозуміти, чому дитина опинилася в поліції і не панікувати.

1.Чому дитина може потрапити в поліцію?

Перш ніж говорити про те, що робити, коли дитина потрапила у відділ поліції, слід зупинитися на тому, а чого ж вона туди потрапила. У більшості випадків це пов'язано з вчиненням дитиною (малолітнім / неповнолітнім) адміністративного проступку або злочину.

Для більш чіткого розуміння слід зазначити, що «проступок» і «злочин» - це суспільно небезпечні діяння, проте, розрізняються вони своїм ступенем суспільної небезпечності, наприклад: «злочин» - це правопорушення, склад якого позначено в кримінальному кодексі;

«Провина» - це правопорушення, яке на відміну від злочину є малозначним протиправним діянням, за яке передбачена адміністративна відповідальність.

Тому, слід сказати, за адміністративні правопорушення можуть покарати неповнолітніх у віці від 16 до 18 років. Кримінальний кодекс України теж встановлює вікові обмеження в залученні до кримінальної відповідальності, а саме - 16 років (хоча за окремі злочини встановлена ​​відповідальність і для осіб старше 14 років).

Батьки не несуть кримінальної відповідальності за злочини, вчинені малолітніми та неповнолітніми дітьми. Відносно батьків дітей-порушників на сьогодні передбачено лише покарання у вигляді незначного штрафу, здійснюється в рамках адміністративного покарання.

Однак, батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, в тому числі і заподіяну в результаті проступку / злочину.

2. Про захист малолітніх дітей і підлітків:

Ще в 1985 році Україна підписала Міжнародний договір, згідно з яким вона взяла на себе зобов'язання виконувати Мінімальні стандартні правила ООН - спрямовані на надання максимального сприяння забезпеченню благополуччя неповнолітніх, що зведе до мінімуму необхідність втручання з боку системи правосуддя щодо неповнолітніх і, в свою чергу, зменшить збитки, який може бути нанесений будь-яким втручанням взагалі.

В іншому важливому міжнародному документі - «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН в 1989 році і ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, міститься гуманне положення про застосування до неповнолітнього запобіжного заходу. Відповідно до ст.37 Конвенції «арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюється відповідно до закону і використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу»

3. Про обов'язки поліції:

Якщо ж взяти глибше і зіставити зазначені вище положення до національного законодавства, то ми бачимо, що ЗУ «Про Національну поліції» містить наступні положення:

- Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
- Поліцейський зобов'язаний негайно повідомити батькам або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місцезнаходження неповнолітнього.
Тобто, в разі, якщо дитина опинилася затриманої співробітниками поліції, останні обов'язково повідомляють про це його батьків - це обов'язок співробітників поліції.

Уже виходячи з цього, батьки прибувають за місцем виклику поліцейських і забирають свою дитину з подальшими вказівками співробітників поліції

4. Як поводитися батькам:

Але головне - батькам не потрібно панікувати, адже якщо дитина скоїла правопорушення, то потрібно розбиратися «на холодну голову», зазвичай дитина не може бути безпідставно затримана, а отже працівники поліції всього-на-всього просто виконували свою роботу, а батькам слід більш детально провести виховну роботу зі своїми дітьми.

5. Про поведінку дітей:

У свою ж чергу, дітям потрібно теж розуміти, що сам факт затримання - це далеко не жарти; не потрібно бути самовпевненим, що батьки зараз приїдуть і все вирішать. Слід дотримуватися правил належної поведінки та проявляти повагу як до оточуючих, так і до працівників поліції, адже як злісна непокора вимогам співробітника поліції так і інші - все це може стати приводом для рішення проблем саме у батьків, все ж можуть бути притягнуті до відповідальності, як це було сказано вище.

6. Що робити, якщо Ваша дитина пропала:

«Моя дитина не пропаде», «Донька не відходить далеко від дому», «Син повертається завжди вчасно», - мами впевнені, що їхня дитина нікуди не пропаде, не втече і його не доведеться шукати. Але пропадають діти не тільки з неблагополучних сімей. Важливо знати, що робити, якщо дитина зникла в громадському місці, з дому або за містом - розповідає юрист ЮФ «Можаєв і Партнери» Ольга Обладан.

Перш за все потрібно максимально зібратися і заспокоїтися.

Якщо дитина зникла в громадському місці, необхідно відразу повідомити про це охорону, адміністрацію організації, підприємства, установи. Треба почати контролювати вхід-вихід, перевірити вбиральню, автостоянку, підсобні приміщення, оголосити по гучному зв'язку про зникнення, при цьому вказавши зовнішнє опис дитини і наявність інших особливих прикмет.

Зв'яжіться з рідними, близькими, з усіма, хто може чимось допомогти. Почніть дзвонити всім, але з іншого номера телефону, так як вам може дзвонити сам дитина або ж людина, інформація якого може допомогти в пошуках.

Намагайтеся пригадати, де і коли ви останній раз бачили дитину, про що вам він говорив, куди з великою ймовірністю міг би піти або поїхати.

Якщо дитина зникла з дому («втік»), переглянете всі його речі, записи.

Як в першому, так і в другому випадку необхідно негайно звернутися в поліцію. Заява або повідомлення можна оформити письмово або усно, зателефонувавши за номером телефону спецлінії «102». Заява або повідомлення про зникнення дитини приймається поліцією в день звернення громадян, незалежно від місця зникнення людини.

Також Міністерством внутрішніх справ створена загальна база зниклих. Портал містить інформацію про втрачені речі, зброях, має базу невпізнаних трупів і базу осіб, які не можуть надати інформацію про себе (зниклі діти, хворі та люди похилого віку).

Якщо дитина зникла за містом або в селі, можна самостійно організувати пошукові групи і враховувати особливості місцевості, зокрема, якщо поруч є ліс, слід обстежити прилеглу територію з гучномовцем, якщо є водойми, потрібно звертатися за допомогою до водолазам.

Щиро сподіваємося, що Вам не доведеться пережити описані вище ситуації, але, якщо таке станеться, звертайтеся в наше АБ «Приходько і партнери», де Вас завжди вислухають і нададуть кваліфіковану юридичну допомогу.