ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ: КЛАСИФІКАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Після “Революції гідності“ боротьба з корупцією стала найбільш пріоритетним напрямом на шляху до євроінтеграції України. Свідченням цього вважається прийняття комплексу антикорупційних законів та створення державно-владних інституцій із попередження корупції.

 Дослідження принципів адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції загалом, та діяльності суб’єктів його реалізації зокрема, особливо в умовах вищезазначеного, є актуальним як для заповнення теоретичних прогалин у галузі адміністративного права, створення підвалин для наступних гносеологічних пошуків у досліджуваній сфері, так і для покращення розуміння та практичної реалізації діяльності таких суб’єктів.

За нашим баченням, концепт «принципи адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні» – це сукупність термінів, які наділені власними характеристиками, однак у сукупному використанні позначають нормативно сформований перелік міжнародних та національних гарантій, засад та антикорупційних стандартів, а також систему звичаєвих правил ефективної дії встановлених законодавством превентивних, репресивних та наслідково-ліквідаційних антикорупційних механізмів.

Причому, ми переконані, що при формулюванні системи аналізованих принципів навряд чи доцільно обмежуватися виключно напрацюванням українських вчених та національних нормотворців. Так як, такі принципи фактично закладають підґрунтя та напрямки для подальшого розвитку як науки адміністративного права, так і законодавства про запобігання та протидію корупції, до них важливо включити і принципи права Європейського Союзу.

 Відповідно, систему принципів адміністративно-правового забезпечення запобігання та протидії корупції складають:

1 – принципи європейського права, європейського адміністративного права та європейського урядування – як концептуальні засади орієнтування України у бік розвитку цивілізаційної країни, у якій людина не тільки визнається, а й сприймається як найвища соціальна цінність, а обов’язком держави є забезпечення її усіма необхідними благами – демократичної рівності, представницької демократії, поваги національної індивідуальності, принцип правової держави, прозорості й відповідальності держави перед особою, тощо;

 2 – міжнародні антикорупційні стандарти – як рекомендаційні, базові основи боротьби з корупцією імплементація яких передбачає обов’язок їх неухильного дотримання – засудження усіх проявів корупції, системного вжиття заходів запобігання транснаціональним проявам корупції, ведення статистичних та моніторингових інформаційних матеріалів про стан корупції в окремо взятій країні, визнання незаконного збагачення державних посадових осіб або обраних представників злочином, принцип міжнародного співробітництва, визнання національної та міжнародної корупції кримінально караним діянням, просування етичної поведінки, підтримка активної участі громадськості у антикорупційних реформах, партнерство суб’єктів формування та реалізації заходів антикорупційної політики, неприпустимість покладання на одного і того ж суб’єкта антикорупційної політики відповідальності за розробку, реалізацію і контроль над реалізацією заходів антикорупційної політики, та інші;

 3 – національні антикорупційні стандарти – як система правових та організаційних засад викорінення корупції в Україні, стандартів застосування превентивних та репресивних антикорупційних механізмів, правил щодо усунення наслідків корупційних правопорушень – комплексного здійснення заходів викорінення корупції, участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, невідворотності юридичної відповідальності за корупційні правопорушення, фінансовий контроль осіб, що мають публічний статус, доброчесність осіб, що мають публічний статус, неприпустимості дублювання повноважень публічної адміністрації, забезпечення представникам публічної адміністрації гідних умов праці, однакої судової практики, функціональної незалежності антикорупційних органів, тощо;

4 – принципи діяльності публічної адміністрації у сфері запобігання та протидії корупції – як сукупність керівних настанов, як спільних для всіх, так і одиночних для конкретного її представника, що визначають зміст та спрямованість адміністративної діяльності антикорупційних органів, а також інших суб’єктів, залучених до процесу викорінення корупції – верховенства права, законності, відкритості, прозорості, політичної неупередженості, доброчесності у своїй поведінці, дотримання прав людини, та інші.

Отже, досліджувані принципи можна поділити на дві окремі класифікаційні групи: міжнародні та національні. Однак, з розумінням того, що запобігання та протидія корупції – це як національна, так і транснаціональна й транскордонна діяльність уповноважених суб’єктів публічної адміністрації, є сенс стверджувати, що це єдина цілісна система антикорупційних й урядових стандартів.