Про арешт майна (Арешт майна в Україні)

 Накладення арешту на майно під час кримінального провадження - дуже популярна практика. У більшості випадків арешт майна застосовується при розслідуванні злочинів проти власності, а також в сфері господарської або службової діяльності.

 Таким чином правоохоронці намагаються обмежити діяльність компанії на час досудового розслідування. Накладений арешт на рахунки та майно компанії в будь-якому випадку створить проблеми в її господарській діяльності. Тому необхідно розуміти, в яких випадках накладається арешт на майно, і як можна його зняти в кримінальному провадженні.

  В яких випадках накладається арешт на майно?

 Арештом майна є тимчасове позбавлення за рішенням слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном.

 Арешт на майно за КПК накладається в наступних цілях:

• Для збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якого фізичного або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Тобто, дане майно має містити відомості, які можуть бути використані як докази в кримінальному провадженні.
• В якості спеціальної конфіскації. Тут головною ознакою майна, яке підлягає арешту, є не приналежність його певній особі, а безпосередній зв'язок з вчиненням злочину. Наприклад, отримані в результаті злочину гроші або інші цінності, будуть заарештовані з метою подальшої конфіскації.
• Конфіскації майна як виду покарання або заходи кримінально-правового характеру стосовно юридичної особи. Можна заарештувати майно, що належить особі, щодо якої здійснюється кримінальне провадження. Особливістю даного арешту - наявність достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у вигляді конфіскації.
• Для забезпечення цивільного позову. У кримінальному процесі цивільний позов подається з метою відшкодувати збиток потерпілому від злочину. Важливим критерієм накладення арешту на майно в цьому випадку є відповідність вартості майна, яке підлягає арешту, з розміром збитку від правопорушення.

 Найпопулярнішою підставою для арешту майна є збереження речових доказів. При цьому, як зазначалося вище, арешт такого майна, повинен відповідати критеріям ст. 98 КПК України.

 На жаль, правоохоронці і судді дуже часто не дотримуються цієї статті і можуть заарештувати майно без належних підстав. Внаслідок чого на практиці виникають проблеми при знятті арешту.

Порядок накладення арешту на майно

 З клопотанням про накладення арешту може звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. Клопотання подається слідчому судді в місцевий суд.

Клопотання повинно відповідати таким вимогам:

• потрібно вказати підстави, цілі і відповідне обґрунтування для накладення арешту на майно;
• необхідно написати перелік і вид майна, яке потрібно заарештувати;
• в клопотанні також потрібно вказати документи, що підтверджують право власності на майно, яке хочуть заарештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном;
• необхідно встановити розмір збитку, неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою.

 До клопотання обов'язково додаються оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий або прокурор аргументують накладення арешту.

 У разі, якщо вищевказані вимоги не будуть дотримані, суддя може повернути таке клопотання і встановити термін в 72 години для усунення недоліків.

 Також слідчий суддя або суд можуть відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо правоохоронці не доведуть необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених в ст. 170 КПК.

 Наприклад, у справі № 757/24106/20 суддя відмовив у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту, оскільки не було доведено необхідність арешту в кримінальному провадженні.

 Також, в справі № 758/4184/20 суддя повернув клопотання прокурору для усунення помилок протягом 72 годин. Причиною цього стало те, що в клопотанні не були вказані документи, що підтверджують право власності на майно, яке підлягає арешту або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження майном.