ПРИМУСОВЕ ПОВЕРНЕННЯ І ЕКСТРАДИЦІЯ

 Дане питання регулюється масою нормативно-правових актів, а саме Наказом №353/271/150, в якому стверджується Інструкція про примусове повернення і видворення з України іноземців та ОБГ, різними кодексами України, ЗУ «Про правовий статус іноземців та ОБГ», ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту», а також, низкою Конвенцій, які закріплюють особливості та правові механізми в питаннях, що виникають у іноземців і осіб без громадянства в разі примусового повернення та екстрадиції.

 Між «примусовим поверненням» і «екстрадицією» існує ряд відмінних рис. Щоб чітко зрозуміти різницю необхідно окреслити для себе особливості, які і відрізняють дані поняття.

Примусове повернення

 Здійснюється на підставі рішення ДМС, СБУ, органів охорони державного кордону або ж на підставі рішення адміністративного суду про примусове повернення.

 Існують підстави для прийняття рішення в примусовому поверненні, які передбачені законодавством.

Найпоширенішими серед них є:

• порушуючі дії з боку іноземця або ж особи без громадянства щодо національної безпеки;
• затримання іноземця або ж особи без громадянства органами охорони державного кордону України в контрольно-пропускних пунктах під час незаконного перетину кордону або ж спроби незаконного перетину, інше.

 У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинна покинути територію України. Зазвичай, це 30 днів. У разі прийняття такого рішення протягом 24-х годин інформують прокурора згідно територіальності. У слідстві прийняття рішення про примусове повернення може бути, як наслідок, проставлення штампа про заборону на подальший в'їзд в Україну на термін 3 роки.

 Рішення про примусове повернення можна оскаржити до місцевих адміністративних судів. Одночасно можна оскаржити і постанову про адміністративне стягнення. Оскарження «загальмує» процес і заморозить всі терміни. Але треба пам'ятати, що в разі невиконання рішення або якщо є суттєві підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства уникає від виконання даного рішення, його можуть помістити в спеціальний пункт розміщення. У разі оскарження, потрібно пам'ятати, що забороняється примусове повернення осіб в країну громадянства, де для них є загроза життю, здоров'ю, свободі або безпеці. Дане твердження регламентується нормами Конвенції про статус біженців, Конвенції проти знущань та інших жорстоких форм поведінки і національним законодавством України.

Екстрадиція

 Екстрадиція в своєму розумінні - це «видача» особи державі або компетентним органам, якій ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.

Вона містить в собі:

• офіційне звернення про встановлення місця перебування на території держави, з яким ця особа буде «видаватися»;
• перевірку обставин, які можуть бути перешкодою для «видачі» особи;
• прийняття рішення за фактичними даними і фактичну «передачу» особи запитуваній державі.

 Обставинами, які можуть нашкодити «видачі» є:

• якщо особа, за якою прийшов запит на видачу є громадянином України;
• якщо злочин, у якому звинувачують особу, яка не відноситься до покарання з позбавленням волі відповідно до законодавства України;
• якщо закінчилися терміни давності за вказаним злочином;
• якщо «видача» особи чітко суперечить зобов'язанням України згідно з міжнародними договорами.

 Якщо людина звертається до міграційної служби із заявою про присвоєння йому статусу біженця, питання про екстрадицію автоматично зупиняється, так, як для перевірки наявності підстав для отримання іноземцем або особою без громадянства статусу біженця неможливе проведення процедури екстрадиції.