ПРЕДСТАВНИКИ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ: КЛАСИФІКАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Серед суб’єктів, яких держава уповноважує вживати заходи із запобігання і протидії корупції та щодо яких вона окреслює загальні напрями здійснення їхніх повноважень, більшість дослідників виділяє три групи:

 1. Cуб’єкти із загальними повноваженнями:

• Президент України – у межах своїх повноважень він затверджує загальнонаціональні програми, концепції тощо;
• Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні;
• Кабінет Міністрів України – як вищий орган у системі органів виконавчої влади (прикладом нормативної координаційної діяльності Уряду є встановлення та зміна структурних підрозділів органів виконавчої влади, зокрема й підрозділів, діяльність яких спрямована на запобігання і протидію корупції);
• Генеральний прокурор України в частині реалізації свого конституційного статусу;

 2. Cуб’єкти зі спеціальними повноваженнями – здійснюють заходи щодо запобігання і протидії їй, безпосередньо виявляють, припиняють або розслідують корупційні правопорушення чи пов’язані з ними:

• органи прокуратури;
• органи Національної поліції України;
• Національне антикорупційне бюро України;
• Національне агентство з питань запобігання корупції;

3. Cуб’єкти з повноваженнями учасника антикорупційних заходів – суб’єкти, які мають право лише брати участь у запобіганні та протидії корупції. Однак у певних випадках вони мають право здійснювати заходи щодо припинення корупційних правопорушень, сприяти відновленню порушених прав чи інтересів держави, фізичних і юридичних осіб, брати участь в інформаційному й науково – дослідному забезпеченні проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції, залучатися до таких заходів:

• державні органи;
• органи влади;
• органи місцевого самоврядування;
• підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їхні посадові та службові особи;
• посадові та службові особи юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів;
• громадяни, об’єднання громадян (за їх згодою).

Окрім названих вище, О. Іванов вважає, що до класифікації доцільно було б додати ще одну групу – 4) спеціалізовані антикорупційні суб’єкти.

На нашу думку, представників публічної адміністрації у сфері запобігання та протидії корупції доцільно класифікувати у наступні групи:

• носії політичної волі – Президент України, фракції політичних сил у Верховній Раді України, Комітет Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції, Кабінет Міністрів України, Національна рада з питань антикорупційної політики при Президенті України;
• антикорупційні органи – Національне агентство України з питань запобігання корупції (НАЗК), Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Державне бюро розслідувань (ДБР), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) і Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), Вищий антикорупційний суд України (ВАС);
• спеціально уповноважені органи у сфері протидії корупції – органи прокуратури та Національної поліції, НАЗК, ДБР, АРМА;

4. Реалізатори антикорупційної політики – державні органи, їх підпорядковані органи на який покладено обов’язок виконання конкретного антикорупційного заходу; підприємства приватного сектору, а також окремі громадяни чи їх об’єднання – за згодою;

5. Формувачі антикорупційної політики – НАЗК та Кабінет Міністрів України;

6. Суб’єкти, які залучаються до процесу формування антикорупційної політики – Національна рада з антикорупційної політики при Президенті України, Міністерство юстиції України, НАЗК, ДБР, АРМА, Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики, Антикорупційна ініціатива Європейського Союзу в Україні, Міністерство закордонних справ Данії, Програма розвитку ООН, Transparency International Ukraine, ЕЙДОС (центр політичних студій та аналітики), Міжнародний фонд «Відродження», та інші;

7. Учасники антикорупційних програм – Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури, молоді та спорту України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерство та Комітет цифрової трансформації України, Фонд державного майна України, Державна аудиторська служба України, Державна служба України з безпеки на транспорті, Державна авіаційна служба України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру;

8. Громадяни та об’єднання громадян – Громадська Правозахисна організація «Права людини», Центр політико-правових реформ, Transparency International Україна, Центр політичних студій та аналітики «Ейдос», Центр Протидії Корупції, Група «Антикорупційна реформа» Реанімаційного пакету реформ, та інші;

9. Міжнародні незалежні експерти та організації – Карлос Кастресана (Carlos Castresana), Джовані Кеслер (Giovanni Kessler), USAID, Transparency International, та інші.