ПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ

Із запуском ринку землі питання купівлі-продажу, оренди, оформлення інших прав на земельні ділянки стали користуватися значним інтересом, що призвело до збільшення кількості договорів. Нова законодавча база побудувала зовсім інші підходи до роботи органів структурі державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних. У такій системі вони стають першопрохідниками правил ринку землі. Але в деяких випадках суб'єкти для формування виграшної ситуації або переваги порушують норми законодавства.

У цій статті ми спробуємо описати ситуацію щодо порушення прав орендодавців, що допускають органи місцевого самоврядування. Покажемо це на прикладі підписання звичайного договору оренди земельної ділянки (сільськогосподарського призначення).

Профільний Закон України «Про оренду землі» у статті 19 передбачає, що при передачі в оренду землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк за договором не може бути меншим ніж 7 років і передбачається за згодою сторін. Тобто, договір може бути на 10 років, але не може бути на 5 років.

Але на практиці органи місцевого самоврядування, маючи у своїй власності землі таких категорій та виграшне становище, укладають інші договори. Наприклад, тимчасовий договір використання земельної ділянки на правах оренди. По суті, хоч у цивільному праві діє свобода договору, такий підхід все одно говорить про укладення договору оренди з усіма обов'язками та суттєвими умовами. За формою та текстом такий тимчасовий договір ідентичний договору оренди. Але рядків такого договору – рік. Але, як ми писали вище, за законом має бити не менше семи років.

Чому так?

А все через бажання місцевої влади провести «правильну» нормативно-грошову оцінку землі та здати її в оренду за рік на аукціоні, отримавши максимальну орендну плату.

Але тимчасовий договір порушує права орендаря, оскільки є недійсним, оскільки його зміст не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним підґрунтям, що передбачено статтею 203 ЦК. Орендар навіть не зможе зареєструвати такий договір у реєстратора та внести право оренди до державного реєстру майнових прав на нерухоме майно. Але при цьому має сплачувати орендну плату.

Законом передбачено можливість у судовому порядку визнавати окремі положення договору недійсними. По суті це може бути способом захисту в подібних ситуаціях.

Юридична компанія «Приходько та Партнери» має цілий відділ спеціалістів з роботи з нерухомим майном та знає, як допомогти громадянам, бізнесу у сфері нерухомості. Звертайтесь, ми надамо повну та професійну консультацію для вирішення Вашого питання.