ПОРУШЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Гарантовані Конституцією України основоположні права закріплено в положеннях Кримінального процесуального кодексу України.

Серед них:

• повага до людської гідності;
• забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
• недоторканність житла чи іншого володіння особи;
• невтручання у приватне життя, крім випадків, передбачених законом;
• забезпечення права на захист;
• забезпечення права знати свої права і обов’язки та інші.

 Найбільших обмежень таких прав люди зазнають саме під час кримінального провадження. У зв’язку з цим їх незаконне порушення автоматично призводить до порушення правової процедури розслідування злочинів, визнання тих чи інших здобутих доказів недопустимими та, як результат, визнання кримінального процесу в цілому несправедливим і недопустимим. Згідно з вимогами Конституції України на доказах, одержаних незаконним шляхом, обвинувачення ґрунтуватися не може. Саме тому є численні випадки ухвалення судами з цих підстав виправдальних вироків.

Якщо говорити про забезпечення права на свободу, це стосується насамперед законності затримання осіб за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема дотримання передбаченої кримінальним процесуальним законодавством процедури такого затримання.

Важливу роль при цьому відведено поліції, яка має право тимчасово, в межах закону, обмежувати права і свободи громадян, які переступили закон і на певний час ізольовані від суспільства.

Але в нашій демократичній державі існують чинники суб’єктивного характеру, що подекуди продукують порушення конституційних прав осіб указаної категорії (недостатнє володіння чи свідоме ігнорування працівниками поліції норм закону, елементарних його базових норм і міжнародно-правових угод, що регламентують права людини та встановлюють стандарти поводження із затриманими).

Однак, нажаль, реалії сьогодення свідчать, що працівники міліції ще вдаються до непоодиноких фактів незаконного затримання громадян за підозрою у вчиненні злочинів, що призводить до порушення конституційних прав осіб. У подальшому докази винуватості таких осіб – це і висновки експертиз, покази понятих та інші, можуть бути визнані судом похідними від незаконного затримання, а тому – недопустимими.

Крім того, поширені випадки допущення в правоохоронних органах очевидних порушень при затриманні громадян.

Серед них:

• нероз’яснення причин затримання;
• не складання чи несвоєчасне складання протоколів про затримання осіб у порядку статті 208 КПК України;
• не відображення в такому протоколі даних про точні час і годину фактичного затримання;
• укриття від обліку факту доставлення і тримання осіб в органах поліції;
• приховання фактів фактичного затримання особи у кримінальному процесуальному порядку під інші види затримання;
• несвоєчасне інформування родичів затриманого про його місцеперебування;
• перешкоджання реалізувати право на оскарження затримання.