ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ У ЗВ’ЯЗКУ З ПЕРЕБУВАННЯМ ЗА КОРДОНОМ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

 Розглянемо два найпоширеніші випадки.

 I. Особа звернулась до консульської установи в межах строку прийняття спадщини, проте нотаріус в Україні отримав заяву після спливу цього строку.

  Позиція Верховного суду: 

 Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій у дипломатичних представництвах та консульських установах України вчинення нотаріальних дій покладається на посадових осіб, які працюють у дипломатичних представництвах та консульських установах України.

 Згідно з положеннями статті 44 Консульського статуту України нотаріальні дії в консульській установі вчиняє консул.

 Таким чином, порядок вчинення нотаріальних дій консулом є подібним до порядку їх вчинення нотаріусом, оскільки процедура вчинення нотаріальної дії завжди походить від процесу здійснення саме нотаріальної діяльності, а відтак сама процедура вчинення нотаріальної дії є єдиною і не змінюється залежно від суб'єкта її вчинення.

 А тому, якщо заяву про прийняття спадщини в строк для прийняття спадщини спадкоємцем прийняв консул України та засвідчив справжність підпису останнього, як громадянина України, місцем проживання якого є іноземна держава, який не є нотаріусом за місцем відкриття спадщини, спадкоємець фактично реалізував в передбачений законом шестимісячний строк своє право на прийняття спадщини, вчинивши дію, яка засвідчила його намір прийняти спадщину після спадкодавця.

 І навіть якщо сама заява про прийняття спадщини за законом отримана приватним нотаріусом за місцем відкриття спадщини після спливу шестимісячного строку для її подання, це не є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

 При обговоренні питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно розмежувати обставини щодо вчинення дій, направлених на реалізацію свого права на прийняття позивачем спадщини, та обставини, пов'язані з направленням ним самої заяви про прийняття спадщини нотаріусу в Україні.

 Якщо спадкоємцем своєчасно вжиті заходи по поданню заяви про прийняття спадщини до компетентного органу - консулу України в іншій державі, проте не своєчасно направлено таку заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини, що унеможливило отримання ним свідоцтва про спадщину за законом, інтереси спадкоємця можуть бути захищені в судовому порядку шляхом визначення йому додаткового строку в порядку, встановленому частиною третьою статті 1272 ЦК України.

Посилання на Постанову ВС 

 II. Наявність заборони іноземної країни, де проживала особа, відсутність дозволу Міністерства внутрішньої безпеки через її імміграційний статус було перешкодою для виїзду до України для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. 

  Позиція Верховного суду:

 Наведена причина пропуску строку на подання заяви нотаріусу суди не визнають поважними. Твердження що особа намагалась зробити все можливе, щоб приїхати з іншої країни, де вона мешкає до місця відкриття спадщини та прийняти спадщину, проте через імміграційний статус, не мала можливості це зробити, не є доказом поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Оскільки особа мала можливість, навіть будучи громадянкою іншої держави звернутись до консульства України в іншій державі, чи консульства тієї держави громадянином якої вона є, щодо надання їй допомоги в оформленні заяви і вчиненні нею вимог щодо подання заяви про прийняття нею спадщини. Наявність документів щодо міграційного оформлення у Міністерстві внутрішньої безпеки не є підтвердженням того, що особа з поважних причин пропустила строк.

Посилання на Постанову ВС 

Автор: Ірина Лейко

адвокат, керівник практики сімейного права

юридичної компанії “Приходько та партнери“