ПІДСТАВИ УСУНЕННЯ СУДОМ ПЕРЕШКОД У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ. ПРАКТИКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

 В силу різних причин і обставин батьки дітей часто звертаються до судів з метою зобов'язати другого з подружжя не перешкоджати в спілкуванні і вихованні дитини. Суди оцінюють докази в сукупності і часто приймають рішення на власний розсуд і переконання.

 Розглянемо випадок, коли батько не міг бачитись з дитиною, оскільки мати не бажала привозити доньку на побачення до батька.

  Суть справи

 Незадовго після розірвання шлюбу чоловіком стався нещасний випадок, у результаті якого він отримав тілесні ушкодження, та визнаний інвалідом першої групи і на даний час є прикутим до ліжка. Колишня дружина припинила спілкуватися з ним та чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Чоловік звернувся до служби у справах дітей щодо встановлення графіку зустрічей з дитиною. Не дивлячись на визначений графік, колишня дружина його не виконувала, оскільки у ньому її не зобов`язано привозити дитину за місцем його проживання. А тому чоловік звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зобов`язати матір дитини у зручний для неї час (хоча б один раз на місяць) привозити дитину на день до нього (для особистого спілкування і прийняття участі у її вихованні), завчасно повідомивши його про це за телефоном.

 Рішенням суду першої та апеляційної інстанції йому було відмовлено у задоволенні вимог.

 Судові рішення мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні позивача з донькою. Окрім того, оскільки рішенням органу опіки та піклування визначено порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, дане рішення є обов`язковим для виконання сторонами, а тому вимоги батька дитини є необґрунтованими. Батько дитини звернувся до касаційної інстанції, і постановою Верховного суду ухвалу апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким зобов`язано колишню дружину не чинити чоловікові перешкоди у спілкуванні з дитиною. Верховним судом вказану постанову апеляційного суду залишено в силі

  Позиція Верховного суду

 Звертаючись до суду з вказаним позовом, батько дитини посилався на те, що він прикутий до ліжка, тому просив зобов`язати матір не чинити перешкоди у спілкуванні з неповнолітньою донькою та визначити порядок спілкування батька з дитиною - враховуючи його фізичний стан. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що колишня дружина не чинить перешкоди батьку дитини у вихованні і спілкуванні з донькою, позивачем протилежно не доведено. Суд апеляційної інстанції не перевірив чи сприяє прийняте судом першої інстанції рішення якнайкращим інтересам дитини сторін, чи ґрунтуються такі вимоги на законі.

 В той же час, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх права і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

 Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

 Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особи у здійсненні нею свого права.

 А тому, враховуючи норми статей 141, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України та те, що батько дитини є особою з  інвалідністю першої групи, прикутий до ліжка, саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

 Посилання на Постанову Верховного суду