ПЕРЕОЦІНКИ. ЗБІРНИК ЛАЙФХАКІВ

 При здійсненні цілого ряду операцій база оподаткування ПДВ розраховується не з договірної ціни, а від своєї спеціальної планки. Якщо говорити про операції з основними засобами (ОС), то, як правило, мова йде про балансової (залишкової) вартості об'єкта. Вона може використовуватися або як мінімальна, або як основна база оподаткування.

 Мабуть, багато хто вже здогадалися, що мова йде про такі операції з об'єктами ОС, як: продаж з використанням мінбази (п. 188.1 ПКУ); нарахування компенсуючих податкових зобов'язань (ПЗ) при використанні об'єкта в неоподатковуваної / негосподарської діяльності (п. 189.1 ПКУ); ліквідація об'єкта з нарахуванням ПЗ (п. 189.9 ПКУ).

 Неважко здогадатися: чим більше балансова вартість, тим більше і сума нарахованих АЛЕ. А що може допомогти знизити балансову вартість? Звичайно, уцінка об'єкта!

 У наведених випадках балансова вартість визначається на початок періоду, протягом якого здійснюються такі операції. Тому уценивать об'єкт потрібно в попередньому періоді. Зрозуміло, уцінка основних засобів - справа хоч і добровільне, але все ж клопітка. Але якщо сума ПЗ занадто велика, то вся ця суєта окупиться з лишком.

 Подібним чином можна спробувати використовувати процедуру зменшення корисності. Навіть ще простіше - не потрібно залучати професійного оцінювача.

 А ось з залежався товарами цей маневр не пройде. І мінбаза, і база в разі їх використання в неоподатковуваних / негосподарських операціях розраховується від ціни придбання і не залежить від зменшення їх вартості.

 Для тих, хто не вважає різниці, по-своєму вигідна і уцінка, і дооцінка об'єктів ОС. Наприклад, якщо платнику податків терміново потрібно зменшити фінрезультат поточного періоду, то уцінка (а також зменшення корисності) вже в періоді проведення призводить до збільшення витрат, а значить - до зменшення об'єкта оподаткування цього періоду. До речі, такий варіант проходить і з товарами.

 Дооцінка ОЗ, навпаки, працює на перспективу, дозволяючи розтягнути на тривалий період амортизацію збільшеною вартості. А це в кінцевому підсумку призведе до зменшення об'єкта оподаткування.

 Знову ж маневр підходить тільки тим, хто не вважає різниці. Якщо ви вирішили продати об'єкт ОС, то логічно перед переведенням його до складу активів, утримуваних для продажу, провести дооцінку. При продажу фінрезультат розраховується як різниця між продажною і балансовою вартістю. Остання якраз і буде збільшена на суму дооцінки, отже, різниця буде мінімальною.

 Не забудьте, що перевищення сум попередніх дооцінок над сумами попередніх уцінок включають до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінки (Дт 411 - Кт 441). Тобто ця проводка на фінрезультат не вплине.

 Для високодохідників цей варіант не спрацює. Адже за визначенням залишкова вартість - це первісна за вирахуванням податкової амортизації. Тому що зменшує продажна різниця з п. 138.2 ПКУ з'їсть весь ефект від дооцінки (збільшити фінрезультат доведеться на залишкову бухгалтерську вартість, а зменшити - всього лише на залишкову податкову вартість). Можна спробувати зіграти хіба що на техніці проведення дооцінки. Згідно п. 17 П (С) БО 7 збільшуються первісна вартість і знос відповідно до індексу переоцінки. Тобто формально збільшується первісна вартість, а не залишкова. Але відразу попереджаємо - це слабкий аргумент.

 Для високодохідників також є варіант оптимізувати податок на прибуток при продажу об'єкта ОЗ. Одразу попереджаємо - цей шлях дуже тернистий, підійде тільки для дорогих об'єктів. А допомогти може дооцінка разом з процедурою виділення юрособи. Наведемо коротко суть. Перед продажем об'єкта дооцінювати його, щоб балансова вартість була близька до ринкової і продажної вартості. Сама дооцінка на податковий облік не впливає, тому проходить безболісно.

 Як бачимо, уцінка і дооцінка - вельми корисний інструмент не тільки по відношенню до сплати податків, а й у повсякденній діяльності госптовариства. Головне - вміло ним користуватися і не перегинати палицю, перетворивши ці процедури в фантастику.