ПЕРЕХОДИМО НА ЄДИНИЙ ПОДАТОК. ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ – «ЄДИННИК» МАЄ СПЛАЧУВАТИ ЄСВ ТІЛЬКИ У РАЗІ НАЯВНОСТІ ДОХОДУ

   До такого висновку прийшов Кіровоградський окружний адмінсуд та у своєму рішенні від 23 травня 2019 року зауважив, що Закон про ЄСВ не містить застереження для фізосіб-«єдинників» щодо сплати ЄСВ незалежно від отримання доходу.

   Болючою темою для так званих «сплячих» ФОПів є обов’язкова сплата ЄСВ навіть у разі не здійснення такими підприємцями діяльності та не отримання ними доходу. В жовтні 2017 року до Закону про ЄСВ, а саме до п. 3 ст. 7 внесено зміни відповідно до яких для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

   У вказаному рішенні суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Брегей Р.І. став на бік підприємців та виніс дуже несподіване рішення, у якому констатував наступне:

1. ФОП, що не отримує доходу не зобов’язаний сплачувати ЄСВ;
2. Нарахування недоїмки з такого виду внеску можливе лише після проведення відповідної перевірки контролюючим органом.

   Але з початку зупинемось на обставинах цієї справи.

   У даній справі особа звернулась до суду із позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги щодо сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому позовні вимоги було вмотивовано тим, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 1997 року та перебував на спрощеній системі оподаткування. Проте з того часу він не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки подав заяву до територіального підрозділу контролюючого органу про її припинення.

   З того часу позивач не подавав жодної звітності і постійно працював найманим працівником. Одночасно, на думку позивача, формуючи та надсилаючи вимогу, контролюючим органом не проведено перевірку у порядку визначеному податковим законодавством.

   Як зазначалось вище, вказані підстави стали підставою для задоволення позову.

   Приймаючи таке рішення суд вказав наступне:

   Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізосіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

   У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

 Отже, зазначені платники податків мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

 До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

 Водночас, згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

   Закон не містить застереження для фізосіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу. Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом.

   Отже, у фізособи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

   Окрім цього, згідно ч. 2 та 3 ст. 9 згаданого Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

   Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

   Отже, контролюючий орган мав право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.

  Натомість ураховуючи те, що податковий орган не проводив перевірку стосовно позивача та останнім не витребовувались документи щодо діяльності ФОП формування та надіслання вимоги є протиправним, оскільки відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку «інших документів» як такі, що не підтверджують суми виплат (доходу).