Обшук як тактична операція

Аналізуючи практичну діяльність правоохоронних органів, можна дійти висновку, що слідчі дії проводяться, роз’єднано між собою, а обраний порядок їх проведення часто тактично неправильний. Через дефіцит часу, наявні у розпорядженні слідчого розшукові дії часто здійснюються ізольовано, а послідовність їх проведення обумовлена лише необхідністю дотримання процесуальної форми. Доволі часто, члени слідчо-оперативної групи виконують функціональні обов’язки, не узгоджуючи їх. Усе викладене вказує на необхідність застосування засобів криміналістичної тактики, зокрема проведення тактичних операцій. Тактична операція слугує засобом «формування потрібної (сприятливої) слідчої ситуації».

А.В. Дулов під тактичною операцією розуміє серію слідчих, розшукових та інших дій, які проводить слідчий під час розслідування злочинів.
Г.С. Фоміна визначає тактичну операцію як комплексне, багатоаспектне поняття, що являє собою динамічну (гнучку) систему слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів як оптимальний засіб вирішення тактичних завдань, специфічну форму співробітництва, особливу форму планування та обумовлена слідчою ситуацією й поставленим тактичним завданням. На думку Д.Ю. В’юнника це поняття правильно розглядати як проведення комплексу слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів, об’єднаних у систему взаємопов’язаних складників, спрямованих на вирішення певного завдання розслідування злочину.

Тому, проаналізувавши різні підходи до визначення даного поняття, вважаємо за необхідне розглянути систему принципів даного поняття, які поділяються на загальні та спеціальні.

До загальних принципів проведення тактичної операції належать загальні принципи слідчої діяльності, а саме: законність, наукова обґрунтованість, етичність, планомірність та інші. Спеціальні принципи випливають із особливостей тактичної операції як специфічного тактико-криміналістичного засобу розслідування. Так до них належать наступні.

Індивідуальність у розробці й проведенні тактичної операції полягає в тому, що така операція повинна проводитися з урахуванням конкретних умов, обставин справи, особливостей особи підозрюваного, взаємин учасників розслідування й інших значимих факторів.

Реалізація принципу проведення криміналістичного аналізу злочину полягає в тому, що тактична операція може бути ретельно підготовлена й успішно реалізована тільки у випадку проведення слідчим, у ході підготовки до неї, криміналістичного аналізу всіх наявних фактів розслідуваного правопорушення. Такий аналіз є методом опосередкованого пізнання протиправної події і полягає у виявленні окремих структурних елементів кримінального правопорушення, окремому дослідженні кожного з елементів і подальшому розгляді їх у комплексі та взаємозв’язку.

Комплексність проведення тактичної операції полягає у тому, що перевага тактичної операції, у порівнянні з окремо проведеною слідчою (розшуковою) дією або оперативно-розшуковим заходом, досягається за рахунок поєднання в її складі декількох взаємозалежних дій. Така система дій вимагає для реалізації поєднання інформаційних, організаційних, логічних, психологічних та інших аспектів діяльності слідчого.

Підвищена організованість тактичної операції полягає у забезпеченні високого рівня організованості її підготовки та реалізації, виходячи з її складної структури, значної кількості виконавців і обмеженого часу проведення. Така організованість операції виражається в чіткому з’ясуванні усіма учасниками операції загальної спрямованості їх дій; попередньому розподілі обов’язків між собою тощо.

Принцип повного використання можливостей учасників операції для досягнення її кінцевої мети полягає у тому, що наявні в учасників операції можливості (процесуальні, оперативно-розшукові, оперативно-технічні, інформаційно-аналітичні й інші) доцільно використовувати максимально повно й ефективно.

Динамічність тактичної операції проявляється у тому, що цей принцип передбачає можливість і необхідність оперативної зміни сукупності слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових та інших заходів, які утворюють таку операцію, послідовності, часу й тактики їх проведення, складу суб’єктів (учасників операції) залежно від особливостей слідчої ситуації, яка складається на певний момент розслідування.

Поєднання колегіальності і єдиноначальності під час проведення тактичної операції полягає у тому, що переваги колегіального підходу до вирішення питань проведення такої операції сприяє поліпшенню якості пізнавальної діяльності її учасників, забезпеченню найбільш повного обговорення виниклих проблем і скороченню часу на підготовку й виконання дій. Однак організуючим моментом процесу проведення операції варто вважати одноособове керівництво операцією з боку конкретної посадової особи, яка здійснює розслідування у кримінальному провадженні.

Принцип завершення тактичної операції процесуальною фіксацією результатів полягає у тому, що по кожній тактичній операції повинна забезпечуватися повнота процесуальної фіксації здійснюваних у межах операції дій, в ході яких отримується доказова інформація.

Таким чином, обшук у формі тактичної операції полягає в примусовому обстеженні приміщень, що мають велику площу або розділених на безліч кімнат, обширних ділянок місцевості тощо, за допомогою великої кількості суб’єктів, що здійснюють слідчі, оперативно-розшукові та тактичні заходи, з метою відшукання і вилучення безлічі приховуваних доказів злочину, предметів і цінностей, нажитих злочинним шляхом, що підлягають вилученню, розшуку живих осіб і трупів, здійснюваного в умовах подолання активної протидії розслідуванню.

Тактична операція «Обшук» може включати комплекс заходів до початку обшуку, на стадії безпосереднього проведення пошукових заходів і після закінчення обшуку. Ці заходи мають носити планомірний характер з використанням достатніх сил та засобів.

В ході оперативної установки з’ясовуються не тільки дані про об’єкт обшуку і осіб, які в ньому проживають або працюють, але і перевіряються самі опитувані з метою можливості їх використання під час проникнення у приміщення, для інших тактичних або оперативних цілей. Окрім того оперативна установка дозволяє отримати та перевірити інформацію, що буде сприяти розкриттю та розслідуванню злочинів, отримати та перевірити інформацію з метою розшуку підозрюваних, виявити місцезнаходження та збуту викраденого майна, зібрати відомості, необхідні для проведення інших оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, перевірити й уточнити дані, отримані з негласних джерел, і офіційним шляхом від посадових осіб державних і громадських підприємств, організацій, установ і засобів масової інформації.

Що стосується візуального спостереження, то крім збирання інформації про осіб, у яких планується проведення обшуку, воно дозволяє виявити особливості самого об’єкта, факти переміщення будь-чого чи будь-кого, поява раніше невідомих осіб тощо. Вся оперативна інформація повинна негайно передаватися керівнику тактичною операцією, який повинен приймати рішення про безпосереднє проведення обшуку.

Після закінчення обшуку, в залежності від конкретної обстановки і результатів обшуку, структурними елементами триваючої тактичної операції можуть бути:

• пред’явлення для впізнання виявлених під час обшуку речей;
• допити;
• призначення судових експертиз.

Іноді, у випадках особливої складності дослідження, слідчий проводить за процесуальними рамками обшуку детальний огляд вилучених речей і документів за участі спеціаліста чи експерта, складаючи про це окремий протокол.

Після завершення обшуку, в залежності від ситуації, можуть проводитися додаткові оперативно-розшукові заходи:

• візуальне спостереження;
• прослуховування телефонних розмов.

У свою чергу слідчий сам може зробити контроль і запис переговорів, а також накласти арешт на поштово-телеграфні відправлення з подальшим їх оглядом і виїмкою. Однак нерідко ці оперативно-розшукові заходи проводяться вже за рамками тактичної операції.

Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації може здійснюватися у вигляді негласної слідчої (розшукової) дії (Далі – НСРД) відповідно до статті 272 КПК у межах кримінального провадження або у вигляді спеціальної операції оперативного підрозділу в рамках оперативно-розшукової справи. Проведення такої операції можливо виключно у випадках:

• необхідно розкрити тяжкий чи особливо тяжкий злочин, який вчинено організованою злочинною групою чи злочинною організацією;
• коли отримати в інший спосіб оперативно-розшукову інформацію чи документальну інформацію неможливо.

У кожному випадку необхідності виконання такого завдання створюється легенда – система вигаданих або частково правдивих даних, які забезпечують належне зашифрування оперативного працівника.

Важливим тактичним прийомом є організація засідки, яка дає можливість затримати спільників підозрюваних, виявити і вилучити зброю вчинення злочину, предмети, документи, цінності тощо. Організацію засідки необхідно здійснювати на високому професійному рівні, оскільки вона, зазвичай, проводиться в умовах ситуації тактичного ризику з можливими негативними наслідками. Добре підготовлена засідка може призвести до значного успіху.

Одне з важливих тактичних правил полягає в наступному: після проведення обшуку, тактична операція, в залежності від конкретної ситуації, може бути продовжена не тільки в разі невдалого результату, але і при успішному завершенні цієї слідчої дії. Це пов’язано з тим, що виявлені факти дозволять повернути кримінальне провадження в інше русло.

Таким чином, слідчі можливості тактичної операції «Обшук», дозволяють виявити нові епізоди, добре завуальовані злочинні зв’язки, співучасників, засоби, знаряддя злочину, майно одержане злочинним шляхом та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Так як тактична операція потребує значних зусиль, то суб’єкти, залучені до її проведення, мають мати певну стійку зовнішню форму організації. Такою формою є слідчо-оперативна група. Відповідно до Інструкції «Про порядок створення та організації діяльності слідчих груп та слідчо-оперативних груп», слідчо-оперативна група (Далі – СОГ) – це організаційна форма взаємодії слідчих та працівників оперативних підрозділів ОВС України, що полягає у здійсненні досудового розслідування слідчим (декількома слідчими) та за його (їх) письмовим(и) дорученням(и) здійснення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій працівниками оперативних підрозділів ОВС України у кримінальному провадженні, яке знаходиться у провадженні слідчих підрозділів ОВС України.

Якщо розглядати дане поняття через призму тактичної операції «Обшук», СОГ – це сукупність всіх суб’єктів обшуку у формі тактичної операції, що проводять дослідження обшукуваного об’єкта з метою знаходження і вилучення предметів, документів та цінностей, що мають значення для кримінального провадження. СОГ, як правило, складається не тільки з слідчих та оперативних працівників, а також допоміжних сил, тобто співробітників, залучених до участі в операції, тільки на час такої операції. Згідно з Наказом МВС «Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України», до таких допоміжних сил можуть входити:

1. Працівники структурних підрозділів:

• слідства (старший СОГ);
• карного розшуку;
• боротьби з економічною злочинністю;
• боротьби з незаконним обігом наркотиків;
• кримінальної поліції у справах дітей.

2. Працівники науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів;
3. Працівники поліції громадської безпеки;
4. Кінологи із службово-розшуковими собаками;
5. Дільничні інспектори;
6. Працівники інших служб.

При проведенні тактичної операції «Обшук», СОГ має наступні структурні елементи:

1. Керівник тактичною операцією – особа, що здійснює керівництво за проведенням обшуку у формі тактичної операції. Ним може бути слідчий, начальник слідчого відділу, прокурор;
2. Оперативний штаб. В найбільш складних слідчих ситуаціях, при проведенні тактичної операції «Обшук», для керівництва СОГ, створюється спеціальний оперативний штаб, що виконує функції з керівництва, координації, забезпеченню діяльності, збору та аналізу різного роду інформації тощо.
3. Пошукова група. Група осіб, що здійснюють пошукові заходи на окремій ділянці обшукуваного об’єкта. Група складається з керівника та членів пошукової групи (оперативних працівників та спеціалістів).

Таким чином, найбільш ефективна взаємодія слідчого й оперативних працівників при розслідуванні злочинів можлива тільки в складі СОГ. Спільна діяльність забезпечує високу результативність проведених дій, їхню своєчасність, економію сил і засобів та визначає ефективність розслідування. При взаємодії у формі СОГ співробітники мають більш сприятливі умови щодо налагодження взаєморозуміння один з одним.

Як було зазначено раніше, обшук складається із підготовчого, робочого та заключного етапів. Досить дискусійним є питання, коли закінчується підготовчий та починається робочий етап. Так, проаналізувавши криміналістичну літературу, можна погодитися із думками Р.С. Белкіна та
Е.М. Лифшица, що обшук – це процесуальний захід, що проводиться з використанням заходів державного примусу. Саме тому робочий етап цієї слідчої дії повинен співпадати з початком застосування примусових заходів, тобто з моментом проникнення на обшукуваний об’єкт.

Для організації тактичної операції «Обшук» надзвичайно важливими є підготовчі заходи. До таких відносяться:

• прийняття фактичного рішення про проведення обшуку;
• збір та аналіз орієнтуючої інформації;
• планування обшуку;
• отримання ухвали слідчого судді;
• інструктаж учасників СОГ;
• підготовка пошукових та інших технічних засобів;
• підготовка транспортних засобів;
• підготовка засобів зв’язку;
• підбір та забезпечення присутності при обшуку понятих та, за необхідності, місцевого житлового органу управління;
• вирушення на місце проведення обшуку;
• координація та контроль виконання підготовки до обшуку;
• перевірка готовності усіх сил та засобів до проведення обшуку.

Прийняття фактичного рішення про проведення обшуку у формі тактичної операції це складна процедура. Для її здійснення слідчому необхідно прийняти не одне, а два рішення: про проведення обшуку та про проведення даного обшуку у формі тактичної операції. Очевидно, що ці два рішення не повинні прийматися одночасно, так як слідчий, приймаючи рішення про проведення обшуку, не може володіти даними, що б свідчили про необхідність використання такої форми як тактична операція. Ці дані з’являються в процесі здійснення наступних підготовчих заходів: збір та аналіз орієнтуючої інформації.

Об’єм орієнтуючої інформації повинен значно розширитися за рахунок як слідчих, так і оперативних дій. Інформація повинна стосуватися наступних категорій даних:

• про особу обшукуваного;
• про шукані предмети;
• про місця проведення обшуку;
• відомості про напрями діяльності підприємства, установи, організації.

Об’єм даних про особу обшукуваного, при підготовці до тактичної операції «Обшук» повинен бути значно ширший від тих, що збираються для проведення звичайного обшуку. Так як при обшуку у формі тактичної операції присутній не один обшукуваний, то при підготовці необхідно зібрати інформацію стосовно кожного з них. Ці відомості мають збиратися за наступною схемою:

1. Збір орієнтуючих даних про кожного обшукуваного окремо (професія і рід заняття, схильності й особливості проведення вільного часу, образ життя, звичний розпорядок дня, відносини з оточуючими, особливості поведінки в побуті, зв’язки та знайомства, спеціальні навики, наявність вогнепальної зброї та спецзасобів зв’язки зі злочинним світом, наявність судимостей тощо);
2. Збір орієнтуючих даних про всіх осіб в сукупності (відомості щодо зміни персоналу та кадрових перестановок, рівень згуртованості колективу, поділ колективу на групи, наявність неформальних лідерів).

Глибина вивчення такої інформації, рівень її деталізації залежить від конкретних обставин провадження. З урахуванням вищенаведеної інформації будується як подальша підготовка, так і тактика обшуку, з’ясовується численність та склад СОГ.

Відомості про шукані об’єкти повинні формуватися в залежності від виду таких об’єктів. Наприклад, щодо засобів, знарядь злочину, предметів, речей і документів необхідно отримати наступні відомості: найменування предмета та його призначення, родові ознаки (форма, розміри, матеріал, колір, реквізити – для документів тощо), індивідуальні ознаки (номери, характерні особливості використання, дефекти) та ін.

З урахуванням вказаних характеристик можна будувати версії стосовно того де, в якому місці знаходиться об’єкт, чи може бути змінена його форма, розміри, зовнішній вигляд, чи може він бути розібраний на частини, знищений, які факти можуть свідчити про це.

При вивченні відомостей про обшукуваний об’єкт необхідно звернути увагу на точну адресу і розміщення на місцевості будівлі, призначення будівлі та її складових частин, відвідуваність об’єкта, кількість постійно проживаючих чи працюючих осіб, характерні особливості планування будівлі та з якого матеріалу її зроблено, можливі шляхи входу та виходу з приміщення, внутрішнє планування, точні межі території, де має проводитися обшук, можливість створення тайників тощо. Якщо обшук проводиться на відкритій місцевості то також потрібно з’ясувати рельєф та рослинність місцевості, її межі тощо.

Знову ж таки варто наголосити, що чисельність таких відомостей залежить безпосередньо від обставин провадження. Для проведення обшуку у формі тактичної операції, враховуючи сучасні умови, необхідно з’ясувати додатково і наступні відомості: наявність сигналізації, домофону, камер зовнішнього та внутрішнього спостереження, інших технічних засобів, наявність охорони (її оснащеність, чисельність), сейфів тощо.

Джерелом отримання усіх, вище згаданих відомостей, можуть бути матеріали кримінального провадження, висновки експертів, консультації спеціалістів, оперативна інформація тощо.

Планування – це синтез інтелектуальної діяльності слідчого, пов’язаний із вирішенням мислених задач, що має на меті отримання необхідних відомостей задля встановлення об’єктивної істини в провадженні. Тому планування варто розглядати як синтез пізнавальної та конструктивної діяльності слідчого чи прокурора. Планування обшуку у формі тактичної операції можна розділити на дві частини:

1. Загальне планування проведення обшуку у формі тактичної операції, що включає в себе визначення часу початку обшуку, його тривалості, складу всієї СОГ та допоміжних учасників, технічних засобів, засобів зв’язку, способів прибуття до місця обшуку, способів проникнення на обшукуваний об’єкт, визначити керівників та членів оперативного штабу та пошукової групи, кількість пошукових груп та місця, де вони будуть проводити пошукові заходи;
2. Планування дій кожної пошукової групи. Оскільки обшук у формі тактичної операції, як правило, проводиться на підприємствах, установах, організаціях, що мають значну площу його доцільніше проводити у будній день, при чому початок його проведення повинен співпадати із початком роботи такого об’єкта. Це пов’язано з тим, що зранку існує більша ймовірність застати усіх необхідних осіб на робочому місці, так як в більшості випадків саме зранку проводяться наради. По-друге, прийомні години починаються дещо пізніше, тому це виключить факт участі посторонніх осіб. По-третє це дозволить закінчити обшук в рамках тієї ж самої доби.

Щодо необхідності ухвали слідчого судді, то даний захід був описаний у першому розділі наукової роботи, тому вважаємо не доцільним повторно зупинятися на даній дії.

Проблема незнання працівниками правоохоронних органів обставин кримінального провадження потребує практичного вирішення. Інформацію необхідно передавати шляхом інструктажів, де виясняються всі необхідні відомості. Однак, практична сторона даного питання говорить про необізнаність членів СОГ по конкретному провадженню. Вони вилучають всі підозрілі предмети і документи, а часом усі документи, що по їх суб’єктивному фактору, мають значення. Такий недопустимий прийом досить негативно впливає на подальше розслідування та використання тих предметів, що справді містять доказову інформацію. Зайві відомості залишаються непотрібним баластом у багатотомних матеріалах, що відображається на процесуальних строках, збільшує час ознайомлення обвинувачуваного з матеріалами, а також ускладнює можливість слідчого, прокурора та суд орієнтуватися в матеріалах.

Важливим елементом обшуку як тактичної операції є підготовка технічних засобів. До таких можна відносити спеціальні комплекти науково-технічних засобів, пошукові, освітлювальні, вимірювальні та інші прибори, різного роду щупи, рентгени тощо. Також, звертаючи увагу на важливість доказової інформації, одержаної внаслідок тактичної операції, необхідно забезпечити СОГ відеоапаратурою, для проведення безперервної зйомки.

Важливим аспектом для проведення тактичної операції обшук є забезпечення транспортом. Так, це забезпечить раптовість на початковому етапі, злагодженість при від’їзді усіх членів СОГ, а також надійне транспортування вилучених речей та документів.

Керівник тактичної операції повинен мати мобільні номери всіх учасників. Це пов’язано з тим, що при проведенні обшуку на значних територіях важливим аспектом успішності є швидкий зв’язок з підлеглими. Крім того, важливим аспектом є завчасне залучення понятих, так як в малолюдних місцях цей фактор може викликати значні проблеми.

Перед початком проведення обшуку у формі тактичної операції, керівнику необхідно бути впевненим у готовності всіх сил та засобів. Для цього, перед обшуком, керівнику необхідно скликати оперативну нараду із усіх відповідальних осіб. Кожен з них має прозвітувати про готовність сил та засобів для проведення слідчої дії. Тільки після цього вважається припустимим проведення обшуку у формі тактичної операції.

Говорячи про заключний етап проведення обшуку, то його фіксація у формі тактичної операції має певні специфічні риси. Так, необхідно скласти не тільки протоколи обшуку окремих частин обшукуваного об’єкту кожною пошуковою групою, а й загальний протокол обшуку. Він повинен містити:

• місце та дату проведення слідчої дії;
• час початку та закінчення;
• прізвище та посаду керівника тактичної операції;
• прізвища усіх учасників проведення обшуку;
• кількість та характер ділянок, на яких проводився обшук. Таким ділянкам необхідно присвоїти порядкові номери, або зазначити вже використані;
• кількість додатків (тобто протоколів обшуку окремих ділянок);
• підписи особи, що склала протокол та особи, відповідальної за обшукуваний об’єкт;
• розписка відповідальної особи про отримання копії протоколу.

Таким чином, обшук у формі тактичної операції є надзвичайно складною та затратною процесуальною дією. Однак слід пам’ятати, що правильне її проведення допоможе наповнити кримінальне провадження доказовою базою та притягнути винних до відповідальності.

На кінець варто додати, що обшук у формі тактичної операції необхідно відмежовувати від такого поняття як взаємодія слідчих дій. Так, при одних і тих самих обставинах виявлення слідів злочину чи необхідності отримання нових відомостей, можна проводити одночасно різні слідчі дії. При цьому вони будуть доповнювати одна одну.

Наприклад, коли при обшуку будуть виявлені явні сліди злочину (наявність трупа, обстановка, характерна для бійки чи зґвалтування тощо), то в протоколі цієї слідчої дії відображати ці відомості буде не логічно, так як вони не будуть мати ознаку допустимості. В цьому випадку необхідно провести огляд місця події. Відразу необхідно зазначити факт, що обшук має бути завершений, так як одночасне проведення цих двох слідчих дій неприпустиме.

Така форма взаємодії і конкуренції слідчих дій нагадує тактичну операцію. Однак справа в тому, що тактична операція планується завчасно, при конкретній слідчій обстановці. В даному випадку, ряд взаємопов’язаних слідчих дій є незапланованим і рішення про проведення іншої слідчої дії виникає в ході проведення першої. Саме тому досить важливим є відмежування цих двох понять.

Таким чином, можна переконатися у дієвості та високій результативності організації та проведенні тактичної операції при здійсненні обшуку.