МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

 Міжнародне публічне право (зазвичай зване «міжнародним правом») регулює відносини між суб'єктами з міжнародною правосуб'єктністю: суверенними державами та іншими міжнародними суб'єктами, такими як міжурядові організації та окремі фізичні особи. Правосуб'єктність, привласнена цим організаціям, означає, що вони мають права, захист, обов'язки і зобов'язання відповідно до міжнародного права.

  Які джерела міжнародного права?

 Існує чотири важливих джерела міжнародного права, визначених у статті 38 Статуту Міжнародного Суду:

 Міжнародні конвенції (договори) встановлюють письмові правила, які є обов'язковими для держав, які підписали і ратифікували конвенції. Договори є договірними за своєю природою між державами і регулюються міжнародним правом.

 Міжнародний звичай встановлює неписані правила, обов'язкові для всіх держав на основі загальної практики. Їх обов'язкова сила заснована на неявній згоді, про що свідчить:

• практично однакова державна практика з плином часу;
• переконаність в тому, що така практика є юридичним зобов'язанням (opinio juris).

 Таким чином, щоб правила стали частиною міжнародного звичаєвого права, держави повинні дотримуватися їх не з міркувань зручності або звички, а тому, що вони вважають, що вони зобов'язані це робити згідно із законом.

 Загальні принципи права, визнані цивілізованими націями, включають імперативні норми (jus cogens), відступу від яких не допускаються - наприклад, принципи, що містяться в Статуті Організації Об'єднаних Націй, що забороняють застосування сили, крім цілей самооборони. Однак тривають суперечки про те, які саме норми отримали статус jus cogens.

 Судові рішення і вчення самих висококваліфікованих публіцистів різних країн є допоміжними засобами для визначення норм права. Хоча судові рішення і наукові правові дослідження не є джерелами міжнародного права, вони вважаються важливими для визнання права, а також для тлумачення і розвитку правил, що випливають із договорів, звичаїв і загальних принципів права.

 Перші три, з перерахованих вище, визнані найбільш важливими і сталими джерелами міжнародного права. Однак деякі держави, вчені та юристи підкреслюють, що судові рішення, консультативні висновки Міжнародного Суду і резолюції Генеральної Асамблеї ООН (часто класифікуються, як «м'яке право») набувають все більший вплив на розвиток права. Зокрема, стверджується, що вони грають роль у встановленні міжнародного звичаєвого права. Наприклад, рішення Міжнародного суду про те, що певні договірні положення в міжнародному гуманітарному праві мають статус звичайного міжнародного права, іноді змушували держави, які не є учасниками договору, вважати себе зобов'язаними дотримуватися його зобов'язання (Alvarez-Jiménez, 2011).

Які дисципліни міжнародного права мають відношення до гуманітарної допомоги?

 Міжнародне гуманітарне право - це дисципліна міжнародного права, в основі якої лежать міркування гуманності і пом'якшення людських страждань. Він включає набір правил, встановлених договором або звичаями, які спрямовані на захист осіб та майна / об'єктів, які (або можуть бути) порушені збройним конфліктом, і обмежують права сторін в конфлікті на використання методів і засобів ведення війни. їх вибір. Він повідомив про розвиток гуманітарних принципів надання гуманітарної допомоги. Див. Розділи цього керівництва «Огляд міжнародного гуманітарного права і гуманітарних принципів, і гуманітарну допомогу». Останній розглядає положення міжнародного гуманітарного права, які стосуються захисту цивільного населення і доставці гуманітарної допомоги.

 Міжнародне право прав людини складається з набору правил, встановлених договором або звичаями, в яких викладаються зобов'язання і обов'язки держав поважати, захищати і виконувати права людини. Це дозволяє окремим особам і групам вимагати певної поведінки або вигод від уряду. Як буде обговорюватися в розділі про частково збігаються областях права, міжнародне право прав людини містить ряд положень, які стосуються гуманітарної допомоги, включаючи право на життя, право на харчування і воду, права на основні ліки, медичне обслуговування і санітарію, права на відповідний одяг і інші предмети першої необхідності, а також на право на рівність і неcдікрімінацію. Переміщені особи, які залишаються в межах кордонів своєї країни (іменовані внутрішньо переміщеними особами - ВПЛ), не захищені міжнародним біженським правом.

 Однак в разі збройного конфлікту вони можуть скористатися міжнародним правом прав людини і міжнародного гуманітарного права. Керівні принципи з питання про переміщення всередині країни представляють собою набір необов'язкових міжнародних стандартів, в значній мірі заснованих на стандартах прав людини, розроблених для забезпечення захисту і допомоги ВПЛ.

 Міжнародне право біженців включає в себе набір правил, встановлених договором або звичаями, з метою забезпечення захисту та допомоги особам, що перетнув міжнародну кордон і піддаються ризику або жертвам переслідувань у своїй країні походження. У розділі цього керівництва, присвяченому частково збігається областям права, будуть обговорюватися зв'язку між МГП, МППЧ і захистом біженців і внутрішньо переміщених осіб.

 Міжнародне кримінальне право (ICL), відносно новий звід законів, забороняє певні категорії поведінки, що розглядаються як серйозні злочини (в першу чергу, військові злочини, злочини проти людяності і геноцид), і прагне залучити до відповідальності окремих осіб, винних в такій поведінці. Він діє через спеціальні міжнародні трибунали, змішані трибунали, Міжнародний кримінальний суд і національні суди. ICL буде обговорюватися в розділах «Області права, що перекриваються» і «Дотримання та забезпечення дотримання гуманітарного права».

 Міжнародні закони, правила і принципи реагування на стихійні лиха (IDRL) ​​- це нова сфера діяльності, спрямована на розширення міжнародної гуманітарної бази для охоплення гуманітарної допомоги населенню в контексті стихійних лих. Він спрямований на сприяння гуманітарної допомоги особам, які не користуються захистом МГП, актуальною тільки в ситуаціях збройного конфлікту. Правила IDRL не засновані на базовому договорі (або основних договорах), а взяті з широкого спектру джерел - договорів, резолюцій, декларацій, кодексів, керівних принципів, протоколів і процедур. Система складна і фрагментована, але виникли деякі загальні теми: див. розділ «Поява міжнародних законів, правил і принципів реагування на стихійні лиха».

  Чому міжнародне право важливо для гуманітарних організацій?

 Існування різних дисциплін і джерел міжнародного права, що стосуються гуманітарного захисту і допомоги, призводить до створення всеосяжних рамок, які можна застосувати до цілого ряду обставин. Міжнародне гуманітарне право заклало основу для основних гуманітарних принципів, таких як гуманність і неупередженість. Таким чином, він може дати уявлення про принципи гуманітарної допомоги, на які спираються гуманітарні організації, або підвищити їх вага. До таких учасників відносяться не тільки прямі постачальники допомоги, а й місцеві групи і спільноти, що виступають за отримання більш якісної допомоги.

 Багато проблем, що розглядаються в договорах по МГП, як і раніше відображають проблеми, з якими сьогодні стикаються гуманітарні організації. Наприклад, МГП вирішило проблему порушення балансу сил в збройному конфлікті через перенаправлення і / або неправомірного використання гуманітарної допомоги сторонами конфлікту. Обмежений доступ до нужденному населенню в ситуаціях збройного конфлікту також залишається ключовою проблемою. Переговори і аргументи на користь доступу можуть бути посилені посиланням на конкретні міжнародно-правові зобов'язання сторін в конфлікті дозволити доступ (на основі МГП, МППЧ або інших норм міжнародного права). Ці різні положення будуть обговорюватися в «Гуманітарних принципах і гуманітарної допомоги». Розуміння різних правових дисциплін та їх актуальності і застосовності до конкретної ситуації дозволяє зміцнити позиції і відстоювати захист і допомогу нужденному населенню. Однак успіх таких правових стратегій залежить від контексту і ряду інших чинників.