Я особисто гарантую, що ми чесно і порядно виконаємо свою роботу!

Приходько Андрій Анатолійович
E-mail
advokat@prikhodko.com.ua
Номери телефонів
+38 (093) 007-44-00 +38 (098) 007-44-00

Адвокат, доктор юридичних наук, визнаний медійних експерт з юридичних питань, юридичний радник відомих політиків та бізнесменів.

Зв'язатися зараз

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ПРИВЛАСНЕННЯ, РОЗТРАТИ АБО ЗАВОЛОДІННЯ МАЙНОМ

Компетентність адвоката в кримінальному провадженні – це розуміння методики розслідування кримінального провадження. Адвокат, який розуміє як діє детектив, чим він керується в совоїй діяльності, може спрогнозувати подальші кроки слідства, і таким чином забезпечити належний і своєчасний захист клієнта. Звертаємо увагу, на теоритичний екскурс щодо методики розслідування ст. 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
Серед типових способів вчинення розкрадання виокремлюють:
– безпосереднє привласнення або розтрату розкрадання грошових коштів та матеріальних цінностей з попереднім створенням надлишків;
– розкрадання шляхом підробки документів та з використанням комп’ютерної техніки; – незаконні виплати (за невиконані роботи, премій та ін.);
– виготовлення та збут неврахованої продукції;
– списання нібито зіпсованих матеріалів та ін.
З метою приховування протиправних дій винні особи можуть вдаватися до заходів, що передують розкраданню або здійснюються після його вчинення. Такими заходами можуть бути внесення до документів неправдивої інформації, внесення змін до устаткування, створення умов для знищення або псування сировини та продукції, складання актів про списання, фіктивне банкрутство та ін.
Зазвичай ознаки цього складу злочину виявляються внаслідок інвентаризацій, ревізій та перевірок контрольно-ревізійних органів, отримання заяв посадових осіб чи громадян, проведеної оперативно- розшукової діяльності або ж самостійно слідчим/детективом.

 

В зв’язку з цим, розглянемо типові ситуації, які виникають під час розслідування привласнення чи розтрати чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.
Типові слідчі ситуації та рекомендований комплекс дій при їх виникненні.
 
1. Відомості про подію злочину, передбаченого ст. 191 КК, отримані за результатами перевірок чи ревізій.
Ця слідча ситуація зумовлена наявністю в ч. 2 ст. 12 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» обов’язку працівників органу державного фінансового контролю у випадках виявлення зловживань і порушень законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій. Також Закон зобов’язує цих осіб при вилученні документів у зв’язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями негайно повідомити про це в правоохоронні органи.
Таким чином, після отримання матеріалів перевірок чи ревізій працівники органів досудового розслідування мають внести відомості до ЄРДР та проводити досудове розслідування в загальному порядку.
Інша ситуація виникає, коли ревізію чи перевірку потрібно провести у вже відкритому кримінальному провадженні. Законодавство та судова практика неоднозначно вирішують питання про можливість призначення перевірок і ревізій у кримінальному провадженні. Така ситуація зумовлена сучасним підходом щодо зменшення тиску на бізнес та захист інтересів господарюючих суб’єктів.
Однак, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 93 КПК України, висновки перевірок і ревізій є джерелами доказів у кримінальному провадженні, в зв’язку з чим виникає питання щодо правильного їх залучення в процес доказування.
Одним із видів державного фінансового контролю, згідно із Законом «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», є інспектування, яке здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст. 4 цього Закону).
Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку взаємодії між органами державної контрольно- ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України1працівники органів державної контрольно-ревізійної служби за зверненнями правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах та на інших об’єктах контролю – як спеціалісти.
Працівники органів Держаудитслужби направляються для участі в перевірках, що проводять правоохоронні органи, на підставі листа відповідного органу Держаудитслужби. Під час участі у перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки).
Результати участі спеціаліста у перевірці оформляються довідкою, яка складається на чистому аркуші та підписується спеціалістом із зазначенням посади та назви органу, в якому він працює. Довідка складається у двох примірниках, один з яких після підписання спеціалістом надсилається правоохоронному органу – ініціатору перевірки. Другий примірник довідки залишається у відповідному органі Держаудитслужби.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавство розмежовує статус працівників Держаудитслужби, які виступають як спеціалісти у кримінальному провадженні та як ревізори в порядку ст. 11 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового
контролю в Україні». Крім того, відрізняється процесуальне оформлення результатів їх діяльності, оскільки спеціаліст складає довідку, а ревізор – акт перевірки.
В зв’язку з цим рекомендується залучати до огляду місця події працівників контролюючих органів як спеціалістів, що буде сприяти більш швидкому встановленню фактів порушення фінансової дисципліни на підприємстві та виявленні фактів привласнення чи розтрати чужого майна.
Закон «Про національне антикорупційне бюро» містить пряму норму, згідно з якою Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, орган державного фінансового контролю, Національне агентство з питань запобігання корупції, а також інші державні органи, що здійснюють державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства, з метою запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним до підслідності НАБУ, зобов’язані за зверненням НАБУ проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства фізичними та юридичними особами.
Подібна норма також міститься у п. 5 ч. 5 ст. 11 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»: підставою призначення позапланової виїзної ревізії є надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від органів прокуратури, органів доходів і зборів, Національної поліції, СБУ, НАБУ, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів, перевірку додержання яких віднесено до компетенції органів державного фінансового контролю.
Частина 8 ст. 11 цього Закону встановлює, що орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин 5 і 7 цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення ревізії, а також на вимогу суду інші відомості. В зв’язку з цим, слідчий/детектив зобов’язаний звернутися з клопотанням до слідчого судді про призначення позапланової ревізії.
Відповідно до п. 78.1.11. ст. 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отриманого рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного відповідно до закону.
Однак, при застосуванні цих норм практичним працівникам варто враховувати, що положення КПК не відносять до компетенції слідчого судді вирішення питання щодо надання дозволу на проведення перевірки, а ст. 132 КПК не передбачає такого заходу забезпечення кримінального провадження і не регламентує порядок розгляду таких клопотань слідчого, обсяг доказування при розгляді такого клопотання, критерії, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення податкової перевірки.
Таким чином, рекомендується у разі потреби залучати працівника органів державного контролю як спеціаліста з метою уникнення в подальшому клопотань сторони захисту про визнання недопустимими отриманих доказів.
2. Відомості про подію злочину, передбаченого ст. 191 КК, отримані внаслідок заяви особи.
У разі отримання інформації про можливі факти привласнення чи розтрати чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні слідчий/детектив мають право провести огляд місця події з метою виявлення слідів вчинення злочину, як правило, документальних. Оскільки огляд проводиться, як правило, у приміщеннях юридичних осіб, то для його проведення відповідно до ст. 233 КПК необхідна ухвала слідчого судді. В зв’язку з цим, огляд місця події у цій категорії злочинів неможливо провести до внесення відомостей у ЄРДР.
Після внесення відомостей в ЄРДР слідчий/детектив звертаються з клопотанням про огляд до слідчого судді із дотриманням вимог, передбачених ст. 234 КПК. При цьому в клопотанні повинна бути вказана точна адреса будівлі та приміщення, в якому дозволяється проведення обшуку, а також має бути зазначено і особу власника, і особу фактичного володільця приміщення.
Після отримання ухвали слідчого судді слідчий вправі провести огляд місця події із залученням спеціалістів у сфері фінансового контролю. Відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, а отже виникає питання, які саме документи вправі вилучати слідчий.
В першу чергу, увагу потрібно звертати на фінансову документацію та наявність у ній всіх необхідних реквізитів та наявність ознак підробки. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі первинні та зведені облікові документи,
мають такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відсутність цих реквізитів може свідчити про наявність фактів розкрадання майна службовими особами або фактів приховування слідів іншого злочину.
Наступними документами, які підлягають вилученню під час огляду, є посадові інструкції директора, головного бухгалтера, керівників структурних підрозділів з метою встановлення особи, яка відповідальна за зберігання матеріальних цінностей та в силу службового становища мала можливість ними розпоряджатися.
Крім цього, вилученню, за умови їх належності до події правопорушення, підлягають:
– документи, які визначають економічну структуру і організаційно-правовий статус підприємства, а також стан фінансового контролю: а) свідоцтво про реєстрацію підприємства; б) статут підприємства; в) установча угода; г) реєстр акціонерів; д) протоколи загальних зборів акціонерів; е) протоколи засідань адміністративних органів управління (правління, керівництва); ж) протоколи засідань ревізійних комісій (акти та матеріали перевірок); з) річний звіт аудитора; и) акти та інші матеріали перевірок податкових, банківських та інших контрольних органів; к) накази і розпорядження посадових осіб тощо.
– документи, що посвідчують провадження певного виду діяльності: а) ліцензії; б) патенти;
– документи бухгалтерського обліку і звітності (тут у найбільш повному обсязі на основі суцільного і безперервного спостереження, суворого документування, систематизації на рахунках і балансування облікових даних концентрується економічна інформація): а) документи первинного обліку (рахунки, накладні та інші, які фіксують окремі економічні операції); б) бухгалтерські рахунки; в) бухгалтерський баланс;
– документи оперативного обліку та звітності. Наприклад, «чорна бухгалтерія» керівника підприємства чи головного бухгалтера, яка характеризує можливі факти списання матеріальних цінностей, їх розтрати тощо;
– документи автоматизованого робочого місця (АРМ) бухгалтера, економіста, плановика, аналітика.
Важливе значення під час огляду місця події по факту розтрати чи привласнення коштів для проведення підрядних робіт (ремонту доріг, об’єктів комунікацій тощо) має огляд місця проведення робіт з метою встановлення їх фактичного обсягу виконання.
Після проведення огляду місця події на підставі отриманої інформації слідчий проводить подальші слідчі дії, спрямовані на встановлення наступних елементів предмету доказування:
відомості про час, місце;
відомості про спосіб вчинення злочину, що включатиме спосіб підготовки, вчинення, безпосереднього вчинення та приховання злочину (суть способу у цьому випадку незаконне обернення чужого майно на свою користь чи користь третіх осіб з використанням при цьому свого службового становища); а також відомості про знаряддя (засоби);
відомості про предмет злочинного посягання (його кількісні та якісні характеристики), яким виступатиме майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю з розпорядження, управління, доставки або зберігання такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов’язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням;
відомості про суб’єкта привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особи своїм службовим становищем;
вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; кваліфікуючі ознаки щодо розміру шкоди, завданої злочином.
Для встановлення цих обставин важливе значення має правильне проведення допитів підозрюваних та свідків. В першу чергу, потрібно допитати осіб, які проводили перевірку чи ревізію, з метою загального розуміння схеми розкрадання та осіб, які можуть бути до цього причетні.
Як свідки також допитуються працівники установи, підприємства чи організації, де працює підозрюваний; працівники підприємств-контрагентів, близькі знайомі, родичі та друзі підозрюваного й інші особи, яким відомі обставини, що мають значення для кримінального провадження.
Під час допиту працівників підприємства (установи), де працює підозрюваний, з’ясовуються такі питання:
– яким є порядок здійснення відповідної діяльності та якими є функції свідка та інших осіб під час її проведення;
– обставини конкретних операцій;
– про які факти порушень відомо свідку та якими є їхні обставини;
– яким чином йому стало відомо про ці порушення;
– у яких документах вони відображені;
– кому ще відомо про порушення;
– що, на думку свідка, сприяло зловживанням;
– яких заходів доцільно вжити для їх недопущення в майбутньому;
– як свідок може охарактеризувати особистість підозрюваного.
Обшук, як правило, проводиться за місцем роботи і проживання підозрюваних, в інших
приміщеннях, що їм належать, їх автомобілях. Можуть бути обшукані службові кабінети, приміщення цехів і складів, робочі місця у виробничих приміщеннях, приміщеннях бухгалтерії. Обшуки проводять у осіб, які відповідальні за підготовку та підписання документів, при цьому може накладатися арешт на майно, у т.ч. вклади в банках. Арешт на майно накладається для забезпечення відшкодування збитків і конфіскації майна.
Суттєву складність під час проведення обшуку має вилучення комп’ютерної техніки та електронних носіїв інформації. По-перше, ці дії рекомендується виконувати у формі «обшуку- огляду», під час якого слід детально фіксувати не лише факт вилучення конкретного об’єкта, а й детально описувати, фотографувати його місцезнаходження у взаємозв’язку з іншими виявленими на місці обшуку предметами. По-друге, слід вживати заходів щодо збереження виявлених джерел доказів. Хоча для проведення цих дій рекомендується залучення відповідного фахівця, але й сам слідчий має володіти мінімумом знань для розуміння роботи комп’ютера та збереження електронної інформації.
Із врахуванням особливостей такого об’єкта вилучення, як комп’ютерна техніка, рекомендується такий порядок дій на місці обшуку: 1) відсторонити від комп’ютера осіб, що працюють за ним чи знаходяться біля нього, і не приймати від них допомоги в його огляді і тимчасовому вилученні; 2) зафіксувати місцезнаходження комп’ютера, його обладнання і не проводити будь-яких маніпуляцій з ними, якщо їх результат заздалегідь невідомий; 3) у разі наявності в приміщенні вибухових, їдких та токсичних речовин (матеріалів) вжити заходів щодо їх видалення з приміщення; 4) якщо комп’ютер увімкнений – вжити заходів, щоб ніхто не вимкнув електропостачання і зафіксувати, яка програма працює; 5) за допомогою спеціаліста вимкнути комп’ютер і відключити від нього периферійні пристрої, попередньо зафіксувавши порядок їх з’єднання; 6) упакувати окремо кожний пристрій і з’єднувальні кабелі для безпечного транспортування.
При проведенні обшуків значну допомогу слідчому може надати спеціаліст. Така допомога проявляється у: а) застосуванні пошукових приладів; б) виконанні доручень, що вимагають спеціальних знань і навичок (технік-будівельник, слюсар, водолаз); в) наданні консультацій з питань дотримання правил безпеки; г) наданні рекомендацій щодо перевірки місць можливого зберігання предметів, що відшукуються; д) наданні порад щодо вилучення знайдених предметів і порядку поводження з ними (при відборі медикаментів, вибухових речовин та інших об’єктів, їх фіксації, упакуванні та транспортуванні).
Особливу увагу слідчим треба звертати на правомірність фактів відчуження майна, яке перебуває у державній власності. Законодавство встановлює чіткий перелік документів, які необхідно подати для отримання згоди на відчуження таких об’єктів, а отже їх відсутність свідчить про зловживання службовими особами під час реалізації таких об’єктів.
Так, відповідно до п. 7 Порядку відчуження об’єктів державної власності1, для отримання згоди на відчуження майна суб’єкт господарювання подає разом із зверненням стосовно відчуження майна: техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна та напрямів використання коштів (з обов’язковим визначенням впливу відчуження майна на цілісність майнового комплексу); відомості про об’єкти основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження, за даними бухгалтерського обліку на дату оцінки; акт інвентаризації основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження, акт технічного стану майна, складений на дату оцінки та затверджений керівником суб’єкта господарювання; висновок про вартість майна та звіт про оцінку майна.
Приклад цієї категорії справ.
Детективами НАБУ 2 листопада 2016 р. розпочато розслідування у кримінальному провадженні No521016000000000411 за фактом заволодіння коштами Одеського міського бюджету під час продажу будівель ВАТ «ХК «Краян». За даними слідства, у першій половині 2016 року Одеський міський голова домовився з особами, які фактично контролюють ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» та ТОВ «Девелопмент Еліт» про заволодіння коштами місцевого бюджету м. Одеси під виглядом купівлі у комунальну власність нежитлових приміщень колишнього заводу «Краян» за завідомо завищеною вартістю.
Слідством встановлено, що посадові особи Одеської міської ради донесли депутатам ради завідомо неправдиву інформацію про невідкладність розгляду питання щодо придбання приміщення, обумовлену нібито необхідністю подання документів у визначені строки для участі у загальнодержавній програмі «Прозорий офіс» щодо співфінансування витрат на купівлю приміщень. Ймовірно, це було зроблено, щоб створити перешкоди депутатам та відповідальним особам належно вивчити питання доцільності і економічного обґрунтування купівлі саме цієї будівлі.
Крім того, депутатів запевнили, що ціна на приміщення є об’єктивною, перевіреною уповноваженими посадовими особами профільних виконавчих органів ради та постійної комісії, які відповідали за підготовку проекту рішення, а витрати на його купівлю є економічно обґрунтованими, хоча насправді будь-які розрахунки, які б підтверджували доцільність виділення коштів у сумі 185 млн. грн. із місцевого бюджету, не проводилися. Окрім того, Одеський міський голова повідомив депутатам недостовірну інформацію про співфінансування витрат з державного бюджету на купівлю та облаштування будівлі колишнього заводу «Краян» по програмі «Прозорий офіс».
Таким чином, задіяні особи забезпечили ухвалення депутатським корпусом Одеської міської ради рішення про надання згоди на придбання у комунальну власність територіальної громади будівлі ВАТ «ХК «Краян» за завідомо завищеною ціною – у розмірі 185 млн. грн, яку заздалегідь визначила залучена до злочину оцінювач шляхом внесення до звіту про оцінку неправдивих та недостовірних відомостей.
 
При виявленні фактів розтрати майна потрібно встановити обсяг повноважень службової особи, і що розтрата була вчинена саме за допомогою цих повноважень.
Детективами НАБУ у кримінальному провадженні No52016000000000357 правильно кваліфіковано дії керівника ДП «Луцький КХП No2» за ч. 5 ст. 191 КК за наступних обставин. ПАТ «Аграрний фонд» (100% акцій належать державі) у листопаді 2013 року передав збіжжя на відповідальне зберігання до ДП «Луцький КХП No2». Керівник ДП, без отримання дозволу власника зерна, вирішив відвантажити його комерційним структурам без оплати з їхнього боку. У такий спосіб упродовж квітня-червня 2014 року з елеватора ДП «Луцький КХП No2» вивезено понад 26 тис. т. зерна, яке належало ПАТ «Аграрний фонд», що завдало підприємству матеріальних збитків на суму понад 58,81 млн. грн.
 
У кримінальних провадженнях цієї категорії призначається низка експертиз. Зокрема, до найбільш популярних можна віднести:
1) технічну експертизу документів (дозволяє встановити спосіб виготовлення документу та використаного обладнання, давності його виготовлення, наявності внесення змін, відновлення тексту документа тощо);
2) будівельно-технічну (дозволяє встановити невідповідність фактично виконаних обсягів робіт обсягам, що зазначені в актах виконаних робіт, а також завищення вартості робіт);
3) почеркознавчу (вирішує питання про виконання підписів або рукописних записів певною особою. Призначати її треба навіть у ситуації, коли особа визнає факт виконання нею рукописного тексту чи підпису (в подальшому вона може відмовитися від такої заяви);
4) судово-економічну – призначається для вирішення завдань, пов’язаних із дослідженням документів бухгалтерського обліку та звітності, зокрема для:
– встановлення правильності та повноти застосованих ревізією методів і прийомів дослідження даних бухгалтерського обліку під час виконання поставлених перед нею завдань;
– визначення документальної обґрунтованості операцій з одержання, зберігання та витрачання матеріальних цінностей і грошей, наявності їх нестачі або надлишків, періоду, місця їх утворення та розміру;
– установлення правильності ведення в установі (на підприємстві) бухгалтерського обліку та звітності, його відповідності вимогам чинних нормативних актів;
– з’ясування кола осіб, на яких покладено обов’язок забезпечити дотримання вимог нормативно- правових актів з бухгалтерського обліку та контролю;
– визначення недоліків в організації бухгалтерського обліку та контролю, що сприяли вчиненню порушень, заходів бухгалтерського порядку, які необхідно здійснити для усунення цих недоліків, та ін. (Корупційні схеми: їх кримінально-правова кваліфікація і досудове розслідування / За ред. М.І. Хавронюка.– К. : Москаленко О. М., 2019. – 464 с.,ст. 33-39)
20%
знижка
Якщо ми не передзвонимо протягом дня
Консультація