ЛЕГАЛІЗАЦІЯ АКТИВІВ – КОНСУЛЬТАЦІЯ ЮРИСТА

Механізм дії: щоб легалізувати незадекларовані статки та майно, декларанту необхідно прийняти участь у великій (великий бізнес) або малій приватизації (малий та середній бізнес). Якщо мала приватизація, то в залежності від суми незадекларованих активів, суб’єкт приймає участь лише в тому аукціоні приватизації, який відповідає сумі легалізації його незадекларованих коштів або майна, активів. Шкала незадекларованих статків суб’єкта повинна відповідати (бути пропорційною) шкалі вартості того чи іншого нестратегічного активу держави, що піддається приватизації.

Згідно Закону України Про приватизацію державного і комунального майна:

 Стаття 13. Способи приватизації

Приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом:

1. продажу об’єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі: аукціоні з умовами; аукціоні без умов; аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій; аукціоні із зниженням стартової ціни;
2. викупу об’єктів приватизації.

Якщо ми обираємо перший варіант приватизації, тобто аукціон з умовами (головна умова – після приватизації, власник повинен розвивати дане підприємство чи установу мінімум 5 років та немає права його продавати), то тоді постає юридичне питання:

Так як від юридичного переслідування звільняється лише та особа, яка виграла торги на відкритому аукціоні, тобто, яка приватизувала певний державний нестратегічний об’єкт, то усім іншим учасникам Закон про податкову амністію повинен також гарантувати їх захист. В іншому випадку ніхто не прийме участь в аукціоні, так як будуть опасатися юридичного переслідування. Але якщо гарантувати захист усім учасникам аукціону, то будуть лише учасники без переможця. Тож, як ми можемо гарантувати потенційним учасникам аукціону їх захист від юридичного переслідування?

Закон про приватизацію також передбачує подання заявки на участь у приватизації (Стаття 14). Для юридичних осіб при великій приватизації це:

• витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України - для юридичних осіб - резидентів;
• документ про реєстрацію у державі її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо), засвідчений згідно із законодавством держави його видачі, перекладений українською мовою, - для юридичних осіб - нерезидентів;
• інформація про кінцевого бенефіціарного власника. Якщо особа не має кінцевого бенефіціарного власника, зазначається інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника і про причину його відсутності;
• остання річна або квартальна фінансова звітність;

Для потенційних покупців - фізичних осіб громадян України – подається лише інформація про джерела походження коштів для придбання об’єкта великої приватизації, копія паспорта;

Майже те саме потрібно і при малій приватизації. І, як бачимо, одним із пунктів заявки є «остання річна або квартальна фінансова звітність» або «джерела походження коштів для придбання об’єкта великої приватизації», що також може лише насторожити потенційних декларантів, які будуть боятися юридичного переслідування.

Тож, як ми можемо гарантувати потенційним декларантам безпеку від юридичного переслідування під час заповнення заявки на участь в аукціоні?

Якщо взяти досвід податкової амністії від Д. Гетманцева (Закон № 1539), то юридичні прогалини наступні.

Юридичні неточності:

Необхідність внесення змін щодо актуалізації Закону про податкову амністію до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Положення п. 14 минулого Закону про податкову амністію повинні були бути розміщеними не в Законі, а в Кримінальному процесуальному кодексі України, тому що, відповідно до положень статті 3 КК України та статті 1 КПК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального законодавства, повинні вноситися виключно законами про внесення змін до КК України та/або до кримінального процесуального законодавства України.

Положення п. 14 минулого Закону про податкову амністію нівелює власну ідеологію та наратив про відсутність юридичного переслідування декларанта. Тобто, згідно з тексту даного положення, проходження всіх процедур фінмоніторингу не уникнути з їх подальшим розслідуванням та можливістю притягнення декларанта до суду.

Відсутність деталізації щодо визначення осіб, на яких не діє податкова амністія. Тому потрібно або деталізувати коло суб’єктів амністії.

Чи можемо ми врахувати дані неточності (виправити) в нашу ідею про таку ж саму податкову амністію, але через приватизацію наприклад?

Питання поки риторичне, але не позбавлене права на життя.