КОРУПЦІЯ, ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЯВИЩЕ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ З МІЖНАРОДНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Конкретністю відрізняється від попереднього документу Американська конвенція проти корупції, прийнята на третій пленарній сесії 29 березня 1996 року.

Зокрема, статтею 6 цієї Конвенції  визначено, що актами корупції є:

• спроба отримання або отримання, прямо чи опосередковано, урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, будь-яких предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи чи організації в обмін на будь-яку дію або  бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;
• пропозиція або надання, прямо або опосередковано, урядовому чиновникові або особі, які здійснюють публічні функції, предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи чи організації, в обмін на будь-яку дію або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;
• будь-яка дія або бездіяльність при виконанні своїх обов'язків урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, з метою незаконного отримання прибутку для себе або іншої сторони;
• шахрайське використання або приховування майна, отриманого внаслідок вчинення одного з актів, на який було посилання у даній статті;
• участь як основний виконавець, співучасник, підмовник, посібник або співучасник після скоєння, або у будь-який інший  спосіб, у скоєнні або замаху на скоєння, також у пособництві або зговорі з метою скоєння одного з актів, на який було посилання у цій статті".

Конвенція про корупцію у контексті кримінального права (ETS 173) Ради Європи в главі другій - "Заходи, що здійснюються на національному рівні" -визначила заходи, що їх має впровадити кожна держава, які можуть бути необхідними для встановлення відповідальності за певні діяння, що визнаються вищевказаною Конвенцією як корупційні. Так, до корупційних діянь віднесено:

• дача хабара національним державним посадовим особам, що полягає в обіцянці, пропонуванні чи дачі будь-якою особою прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної вигоди будь-якій державній посадовій особі в своїй країні, для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень;
• одержання хабара національними державними посадовими особами, що виражається в наступних діях: вимагання, одержання, прямо або опосередковано, будь-якої неправомірної вигоди, для них особисто чи для інших осіб, або прийняття пропозиції чи обіцянки такої виголи з метою виконання чи невиконання наданих їм повноважень.

Крім того, у Конвенції вказано про хабарництво різних посадових осіб, зокрема, хабарництво членів національних громадських (законодавчих) зборів, хабарництво іноземних посадових осіб, хабарництво членів іноземних громадських (законодавчих) зборів. При цьому, проводиться розмежування між дачею та отриманням хабара  залежно від сфери суспільного життя. Так, перелічені вище діяння можуть бути віднесені до хабарництва у публічному секторі. Діяння ж, перелічені у ст. 7 та  ст. 8, до хабарництва у приватному секторі суспільного життя.

Також, у Конвенції вказано на необхідність встановлення відповідальності за вчинення хабарництва посадовими особами міжнародних організацій та хабарництво членів міжнародних парламентарних (законодавчих) зборів, хабарництво суддів та посадових осіб міжнародних судів.

Ще одним міжнародно-правовим актом, в якому наведене визначення корупції,  є Конвенція про корупцію у контексті цивільного права (ETS 174) Ради Європи, в якій під терміном "корупція" розуміється прямі чи опосередковані вимоги, пропонування, дачу або одержання хабара чи будь-якої іншої неправомірної вигоди або можливості її отримання, які порушують належне виконання будь-якого обов΄язку особою, що отримує хабара, неправомірну вигоду чи можливість мати таку вигоду, або поведінку такої особи.

Як бачимо, на відміну від Конвенції про корупцію у контексті кримінального права, Конвенція про корупцію у контексті цивільного права містить єдине визначення поняття корупції, що дає змогу визначити її природу та більш точно визначати діяння, які є корупційними.

У проекті Рамкової конвенції по боротьбі з корупцією під корупцією розуміється поведінка така, як давання або отримання хабарів, у яку втягнені особи, наділені повноваженнями в державному чи приватному секторах, і яка порушує обов'язки, що випливають з їх статусу державного службовця, приватного працівника чи незалежного агента і спрямована на отримання будь-яких незаконних вигод для себе або для інших осіб.

В Додатку до проекту Рамкової конвенції по боротьбі з корупцією наведено експериментальний перелік корупційних злочинів, при цьому

корупційні злочини поділяються на наступні види:

хабарництво у власній країні:

• пропозиція хабара державному службовцю у межах власної країни;
• отримання або вимагання хабара державним службовцем у межах власної країни;
• пропозиція хабара виборним представникам або членам уряду на місцевому та загальнонаціональному рівнях;
• отримання або вимагання хабара виборним представником або членом уряду на місцевому та загальнонаціональному рівнях;
• пропозиція хабара особам, обов'язки яких полягають у виконанні функцій державної служби;
• прийняття або вимога хабара особою, обов'язки якої полягають у виконанні функцій державної служби.

Звертаємо увагу, що суб'єктами корупційних діянь відповідно до Конвенції в даному випадку можуть бути державні службовці або особи, яких національний закон прирівнює до державних службовців.

Отже, з норм проекту Рамкової конвенції по боротьбі з корупцією випливає, що суб'єктами корупційних діянь у приватному секторі можуть бути посадові особи підприємства, установи та організації, а також державні службовці, що точніше відповідає визначенню службової особи, закріпленого в Кримінальному кодексі України. Отже, фактично вище перелічені діяння можна вважати службовими злочинами, які за своєю природою є різновидом корупційних діянь.

Таким чином, аналізуючи міжнародне законодавство вбачаємо, що у вказаних актах до корупційних правопорушень відносяться певні діяння, які за національним законодавством визнаються кримінально караними діяннями -  злочинами, зокрема, таке діяння, як шахрайство та хабарництво. Крім того, корупційні правопорушення можуть вчинятися з розподілом ролей, що, в свою чергу, якщо розглядати дане положення через призму національного законодавства, є інститутом кримінального права.

Однак, вважаємо, що таке визначення корупції не розкриває повністю корупцію як негативне суспільне явище, оскільки до уваги береться лише кримінально-правовий аспект даного явища, залишаючи поза межами уваги інші її прояви, зокрема, і конституційно-правовий.