Корупційне правопорушення

З метою проведення загальнодержавних реформ, основним аспектом досягнення успіху в даній царині постало питання боротьби із корупцією. Звісно, у правових відносинах виявлення та розкриття корупційних злочинів, у будь-якій країні, перебуває на першочерговому місці: створюються спеціально уповноваженні органи, діють чіткі юридичні механізми забезпечення доведення їхньої вини, проводиться контроль за дотриманням прав та свобод потенційних порушників законодавства. У своєму соціально-правовому прояві, корупція, як небезпечне складне суспільне явище, стосується певної категорії осіб, тобто визначається лише колом тих, хто наділений посадовими або владними повноваженнями.

Юридичні аспекти корупції

Дивлячись на природу корупції, можна виокремити три основних її ознаки.

Перша – суспільна небезпека. В залежності від ступеню тяжкості корупційного діяння, його можна кваліфікувати як адміністративне чи кримінальне правопорушення. Згідно норм законодавства кваліфікують дані порушення відповідні антикорупційні органи, серед яких слід виділити Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Державне бюро розслідувань (знаходиться в стадії формування). В своїй діяльності інституції тісно співпрацюють між собою, але відрізняються функціональними обов’язками. Особливе місце в їхній системі належить НАБУ. Наділені широкими повноваженнями, його працівники здійснюють пошук та виявлення корупційних схем високопосадовців: суддів, прокурорів, міських та обласних керівників, депутатів та ін.

Другою ознакою корупції можна виокремити наявність суб’єкта вчинення правопорушення – це особа, яка підпадає під ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції». Даний перелік визначає посадовців, на яких поширюється дія означеного закону і він є вичерпним.

Третьою рисою є наявність причинно-наслідкового зв’язку в діях суб’єкта, або іншими словами – використання наданих йому владних та службових повноважень для досягнення своїх цілей.

Як захиститись?

Наявність високого показника корумпованості підриває авторитет держави, гальмує економічний розвиток та руйнує встановлені морально-етичні норми. Щодня в ЗМІ проголошуються гучні заяви про факти виявлення корупційних діянь та затримання посадових осіб. Кількість відкритих кримінальних проваджень за ознаками корупційних правопорушень постійно зростає, а відповідними правоохоронними органами здійснюються заходи, спрямовані для подальшого направлення справи до суду. Однак, за успіхом проведеної антикорупційної діяльності стоять люди, які опинились «по другу сторону барикад» та потребують захисту. Як чинити тим, кого звинувачують в корупційній діяльності, як довести свою невинуватість у випадках, коли, навіть не розібравшись, працівники зазначених вище органів ставлять клеймо корупціонера.

Постає питання: до кого звернутись по правову допомогу?

Конституцією України кожному гарантується право на захист – право, яким необхідно скористатись. Участь кваліфікованого адвоката з багаторічним досвідом роботи стане незамінною на початку слідства в даній категорії злочинів. Такі кримінальні правопорушення мають свою специфіку. Проте, як показує практика, завдяки юридично грамотній роботі захисника, складна ситуація може вирішитися закриттям кримінального провадження ще на етапі досудового розслідування. Так, в процесі доказування корупційних злочинів, проводиться ряд характерних слідчих дій. На їхній основі слідчий, прокурор зобов’язані повно, всебічно і неупереджено дослідити всі обставини вчинення кримінального діяння, і не лише такі, що викривають підозрюваного та обтяжують його покарання, а й ті, що виправдовують його або будуть врахованими як пом’якшуючі для винесення вироку. Від зібраної доказової бази залежить процесуальне рішення в справі: складеться обвинувальний акт, чи винесеться постанова про закриття кримінального провадження. Вчасно надана кваліфікована правова консультація не лише сприятиме дотриманню працівниками відповідних органів встановленого порядку в процесі розслідування, а й допоможе уникнути можливих ризиків направлення матеріалів до суду. Законодавець наділяє захисника, з моменту його вступу у справу, певними повноваженнями, які він може широко реалізовувати під час проведення досудового розслідування, що безпосередньо відобразиться на прийнятому рішенні по закінченню слідства, а отже позитивно для його клієнта, в будь-якому випадку. Крім того, адвокат допоможе розібратись у всіх практичних тонкощах кожного складу кримінального правопорушення, сприятиме зміні кваліфікації в бік зменшення тяжкості.

Корупційні злочини можна поділити на декілька видів: безпосередньо корупційні, тобто норма статті Кримінального кодексу України прямо описана законодавцем як корупційна (отримання хабара, вигоди і т.і.) або це слідує із її змісту, та кримінальні правопорушення, склад яких охоплює не всі ознаки корупції.

До першого типу належить злочин, передбачений ст. 191 КК України, тобто заволодіння, привласнення, розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем. Відносини власності завжди були ключовим напрямком правоохоронних органів в боротьбі з протиправними посяганнями. Теоретично законодавством прописано форми вчинення даного злочину, але на практиці доказування вини підозрюваних осіб включає в себе цілісний комплекс пов’язаних між собою заходів, спрямованих на встановлення факту, пов’язаного з займаною посадою, безоплатного, умисного, протиправного заволодіння особою в особистих цілях чужимввіреним їй майном, або оборот його на користь третіх осіб. Предметом вчинення злочину, в наш час, в основному виступають матеріальні цінності, готівкові та безготівкові кошти. Тому, представники правоохоронних органів під час обшуків та тимчасового доступу до речей та документів вилучають на дослідження бухгалтерські документи, які підтверджують рух активів, документи на право зайняття певною діяльністю, організаційно-розпорядчі документи підприємства, документи статистичного та оперативного обліків і звітності, тощо. В результаті даних слідчих дій часто унеможливлюється нормальне функціонування установи, – вилучаються необхідні для її роботи документи, які місяцями, а то й роками припадають пилом в сейфах слідчих та прокурорів. Втручання адвоката сприятиме своєчасному проведенню слідчих (розшукових) дій, дотриманню законності під час їх проведення, а вірно складене клопотання в рамках кримінального провадження дасть змогу бути проінформованим із станом справи.

Крім того, захисник, на користь підозрюваного в межах провадження, в разі необхідності, ставитиме під сумнів позицію сторони обвинувачення в частині наявності основних складових ознак злочинів цієї категорії:

• чи підпадає його клієнт під ознаки суб’єкта вчинення даного злочину, тобто чи займав він матеріально – відповідальне становище, чи був службовою особою тощо;
• які матеріальні активи є предметом посягання (чи дійсно вони були ввірені підзахисному тощо, та чи наявні в матеріалах провадження підтверджуючі документи);
• де знаходиться місце вчинення дій, які слідство вважає протипраними (проводиться аналіз конкретної ситуації);
• в чому відображаються матеріальні наслідки дій підзахисного.

На практиці кримінальні правопорушення, передбачені ст.191 КК України інкримінуються як багатоепізодні, але завдяки завчасно побудованій стратегії захисту, можна застрахувати себе від «додаткових вагонів».

Інше кримінальне правопорушення описаного вище виду корупційних злочинів передбачає ст.368 КК України. Документування отримання неправомірної вигоди особою, яка займає службове становище – пріоритет в боротьбі із корупцією. Залежно від займаємого винним службового становища, розміру неправомірної вигоди, інших ознак, санкції статті передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 12 років. У свою чергу це дає слідчому та прокурору можливість звернутись до суду із клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу – взяття під варту.

Досудове розслідування в такій категорії кримінальних проваджень, в більшості випадків, розпочинається із проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Тобто, кримінальне провадження внесено до ЄРДР, а правоохоронці лише фіксують та відповідно процесуально оформляють одержання неправомірної вигоди, або прийняття як такої пропозиції чи обіцянки. Слід пам’ятати, що для обвинувачення складність процесуального оформлення таких дій полягає в завуальованості як із сторони хабароодержувача, який намагається приховати факт отримання благ, так і з сторони слідства – адже основна доказова база містить охоронювану законом таємницю. Законом передбачена особлива процедура реалізації матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій для використання їх як доказів, проте далеко не завжди вона дотримується слідством. Тому кваліфікований адвокат, як правило:

• у визначених законом випадках, звернеться до слідчого із відповідним клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (як правило, слідчі підрозділи посилаються на таємницю слідства, але законодавцем чітко передбачені випадки, коли таке ознайомлення із всіма матеріалами або певними процесуальними документами розслідування є необмеженим);
• спрямує роботу на встановлення належності та допустимості доказів, тобто, в необхідних випадках, спростування можливості їх використання стороною обвинувачення;
• об’єктивно оцінить докази (окремо та в сукупності), на предмет того чи мало місце отримання неправомірної вигоди (обіцянки, пропозиції) та, при наявності підстав, піддасть сумніву обгрунтованість позиції слідства;
• виявивши прогалини в доводах сторони обвинувачення, складе аргументовані заперечення на висунуту підозру;
• клопотатиме про проведення важливих для захисту слідчих дій.

Від поінформованості на початку досудового розслідування залежить концепція захисту в подальшому. Аналогічно адвокат працюватиме і в кримінальних провадженнях, відкритих за ознаками злочину, передбаченого ст.369 КК України. Ним охоплюється обіцянка, пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368-2 КК України, на сьогодні, містить у собі більше практичних протиріч, аніж узгоджень. Мова йде про незаконне збагачення, тобто набуття службовою особою значних активів за відсутності підстав їх законності, які підтверджувались доказами.

Впровадження електронного декларування створило резонанс навколо статків службовців: будь-хто може подивись інформацію про доходи цікавих йому осіб та звернутись із заявою про вчинення кримінального правопорушення. На слідчих, прокурорів, детективів покладається обов’язок доказати факт незаконного збагачення: джерела його походження, способу набуття, наслідкового зв’язку із займаною посадою підозрюваного. Перед правоохоронними органами відкривається широке коло можливостей, починаючи від дослідження умов проживання потенційного підозрюваного до контролю його трудової діяльності. Слід зазначити, що дане кримінальне провадження відкривається у разі виявлення факту незаконного збагачення. Водночас наявність такого факту – поняття суб’єктивно – оціночне Щоб не стати жертвою маніпулювання чужих інтересів, потрібно захистити себе та свої права від припущень, на яких доволі часто базується внесення відомостей до ЄРДР.

Ще один корупційний злочин передбачає ст. 368-4 КК України – підкуп особи, яка надає публічні послуги. Підозрюваними в даній категорії справ можуть бути особи, які надають публічні послуги – нотаріус, аудитор, незалежний посередник, арбітражний керуючий, експерт, тощо, або ж особа, яка надає їм неправомірну вигоду (загальний суб’єкт). В даному випадку важливим є розмежування кримінального правопорушення від адміністративного, яке виражається в розмірі неправомірної вигоди. Природа даного злочину двояка – є той, хто пропонує або надає неправомірну вигоду за виконання послуги і є той, кого підкупляють, щоб виконав цю послугу з особистою матеріальною користю для себе. Дії по наданню послуги можуть бути як законними так і незаконними, можуть бути вчиненими, а можуть бути лише обіцяними. В більшості випадків, в ході слідчих дій, одна сторона підтверджує факт вчинення злочину, інша – заперечує. Основним завданням досудового розслідування постає усунення протиріч в показаннях свідків та підозрюваних. Тому стороні захисту необхідно викарбувати до чіткості свою лінію поведінки, адже лише від одного слова на першочергових слідчих діях може залежати настання кримінальної відповідальності.

Також, до корупційних правопорушень відноситься зловживання впливом. Відповідно до ст.369-2 КК України пропозицію надати неправомірну вигоду або безпосереднє її надання може ініціювати як особа, яка має інтерес у впливі на прийняття рішення уповноваженої на виконання функцій держави особи, так і посередник, який у свою чергу може не лише погоджуватися здійснити такий вплив, а й вимагає для себе матеріальної вигоди. Як показує практика, існують проблеми у правильному визначенні кваліфікації дій суб’єкта та у відмежуванні даного правопорушення від інших складів злочину. Тому сторона захисту, врахувавши роль підзахисного в діянні та його правовий статус, має вагомі підстави працювати в даному напрямку на свою користь.

Законодавець передбачив відповідальність і за провокацію підкупу. Проблема провокації корупційних дій є особливо актуальною для сторони захисту. Із ч.1 ст.370 КК України випливає, що суб’єктом вчинення даного кримінального правопорушення може бути тільки службова особа, а із ч.2 ст.370 КК України – працівник правоохоронного органу. В правовому контексті дане діяння є кримінально караним за умови активної поведінки, з метою схилити до вчинення протиправних дій.

До злочинів, які умовно містять ознаки корупції, відноситься службове підроблення. Службове підроблення є одним із найпоширеніших кримінальних правопорушень, які на сьогодні розслідуються слідчими підрозділами. В більшості випадків ст.366 КК України розслідується в сукупності з іншими злочинами, оскільки діяння часто є інструментом вчинення іншого злочину – корупційного. А тому такі діяння часто і бувають складовим елементом безпосередньо корупційних дій. Кримінальне правопорушення характеризується епізодичністю, тривалістю у часі, повторюваністю. Для покращення статистики розкриття злочинів, правоохоронними органами службове підроблення, як продовжуваний злочин, доволі часто інкримінується підозрюваному в декілька епізодів. Невірна кваліфікація тягне за собою порушення прав та свобод особи, яка зазнає кримінального переслідування.

До описаної групи злочинів належать порушення в сфері бюджетного законодавства, зокрема такий склад злочину виокремлює ст.210 КК України. Суб’єктом вчинення кримінального правопорушення може виступати службова особа – керівник бюджетної організації та установи, якого уповноважено на здійснення видатків із бюджету, одержання асигнувань та взяття зобов’язань. Злочини є латентними (прихованими, працівники правоохоронних органів ініціюють заходи по їх виявленню), тому відомості до ЄРДР вносяться по факту, після чого слідчі збирають доказову базу для оголошення підозри шляхом проведення тимчасового доступу до речей та документів, обшуків та, як правило, великої кількості допитів. На перших же етапах досудового розслідування потенційному підозрюваному необхідно отримати допомогу адвоката тавибудувати чітку, «непробивну» лінію захисту.

Новелою Кримінального кодексу України є ст.366-1 (притягнення до відповідальності за декларування недостовірної інформації). Злочин теж умовно корупційний і на сьогоднішній день перебуває в теоретичному та практичному вивченні, а тому важливість участі кваліфікованого захисника в рамках такого кримінального провадження важко переоцінити. Суб’єктам декларування, визначеним вказаною нормою кримінального закону, необхідно юридично захистити себе та своє майбутнє вже зараз, оскільки можливі помилки сторони обвинувачення в тлумаченні наявності складу цього злочину можуть призвести до того, що декларант ввійде до списку першовідкривачів в даній категорії.

Професіональний адвокат – гарантія надійного захисту

Корупційні злочини важкі в побудові стратегії захисту. Лише досвідчений адвокат-практик надасть цінну правову консультацію з приводу того, як діяти в конкретній ситуації, вести себе під час допиту, слідчих експериментів, перехресних допитів. Вагомо, що захисник вправі клопотати про проведення судових експертиз, поставлення перед експертом питань для вирішення, а така робота – це документальне підтвердження невинуватості клієнта.

З адвокатом клієнт завжди матиме змогу:

• уникнути психологічного тиску із сторони правоохоронних органів;
• вжити усіх правових засобів для доведення своєї невинуватості ще до оголошення підозри та направлення матеріалів до суду;
• у разі розгляду справи в суді – значно збільшити ймовірність та можливість винесення виправдувального вироку або призначення більш м’якшого покарання.

В складних кримінально-процесуальних відносинах від оперативності втручання адвоката залежить не лише дотримання прав та законних інтересів особи, яка підпадає під кримінальне переслідування, а й збереження її майна, посади та головне – доброго імені в очах ділових партнерів. Пам’ятайте, з професіоналом своєї справи завжди можна вийти на позитивний результат навіть із безвихідної ситуації, довірте майбутнє надійним рукам.