Фінансовий моніторинг: 400 тисяч

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» встановлює та регламентує таке явище як фінансовий моніторинг. Під ним варто розуміти систему заходів, котрі можна умовно поділити на державний моніторинг та первинний моніторинг у цій сфері. Обидва напрямки спрямовані на те, щоб протидіяти незаконному обігу коштів.

Яким є алгоритм дій банку та якими є його повноваження?

Коли ми говоримо про державний моніторинг, то на загальнонаціональному рівні цей обов’язок покладено на Нацбанк. А коли йдеться про первинний моніторинг, то його проводять самі банківські установи, аби запобігати корупції чи незаконній підприємницькій діяльності.

Прямою підставою для фінансової перевірки є ситуація, коли на картку людини надходить переказ у розмірі від 400 тисяч гривень. У таких випадках банк може заблокувати операції з коштами до того моменту, поки не дізнається про їх походження.

Разом з тим, важливо знати, що і менші суми переказів можуть бути підставою для того, аби перевірити їх походження. Приміром, з 1 серпня 2023 року в нормативній базі відбулися зміни, згідно з якими навіть перекази, менші від 5 тисяч гривень, можуть бути перевірені.

Якщо говорити про інші підозрілі фінансові операції, то під особливу пильність потрапляють наступні з них:

• перекази, котрі надходять з прикордонних територій;
• регулярні та схожі за розміром суми (наприклад, кілька 100-гривневих переказів за 1 день);
• велика сума транзакцій щодня (понад 30 транзакцій на день може свідчити про незареєстровану підприємницьку діяльність);
• багато контрагентів, котрі надсилають кошти.

Таким чином, 400 тисяч гривень – це лише та сума операції, яка підлягає обов’язковому моніторингу. А насправді об’єктом для нього можуть бути й інші суми переказів, якщо вони відповідають зазначеним вище критеріям.

Що робити, якщо ви отримали запит від банку про пояснення походження коштів?

Якщо ви отримали подібний запит від банку, то потрібно буде надати йому письмове пояснення стосовно походження коштів. Наприклад, це може бути затверджена належним чином мирова угода щодо повернення коштів, які ви давали у борг. Або ж – купівля нерухомості з використанням іпотечно-боргового механізму. Другий з цих прикладів стосується ситуацій, коли наявний певний борг, а кредитор хоче повернути його через майно боржника, якщо останній не проти. Тоді в нотаріуса складається відповідний договір.

Вище були згадані лиш окремі приклади. Кожен випадок є індивідуальним, а чинне законодавство не містить трактування дефініції щодо того, що конкретно варто розуміти під походженням коштів. Коли ви звертаєтеся за консультацією та юридичним супроводом свого запиту від адвокатської компанії «Приходько та партнери», ми орієнтуємо в тому, як діяти саме у вашій ситуації.

Наші юристи дають відповіді на всі актуальні питання, як у правовому полі правильно вирішити проблему. Тож, замість того, аби робити це самотужки, ви можете звернутися до експертів, котрі працюють з такими запитами постійно, та отримати належну якість потрібної послуги.