Домашнє насильство — ст. 126-1 КК

Домашнє насильство - це проблема, з якою може зіткнутись кожна людина, незалежно від ґендеру, віку та сексуальної орієнтації. Згідно з опитування, проведеного ООН, тільки за останній рік рівень домашнього насилля в Україні зріс на 40%. Коли дім перестає бути для людини безпечним місцем, це, безперечно, негативно впливає на її фізичний та психічний стан, і, відповідно, з часом цей вплив поширюється на всі сфери її життя.

Після того, як Радою Європи була ратифікована так звана «Стамбульська конвенція» − Конвенція про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, Кримінальний кодекс України поповнився відповідними новелами. Їх мета – боротьба з насиллям, зумовленим гендерними відмінностями. Зокрема, до Кримінального кодексу України була включена ст. 126-1, що надала захист особам, які пережили домашнє насильство та визначила відповідальність агресора за його вчинення.

Правова кваліфікація домашнього насильства

Формулювання поняття «домашнє насильство» чітко визначається в статті 126-1 КК України як умисне систематичне вчинення різних форм насильства (фізичного, економічного, психологічного) щодо дружини/чоловіка чи осіб, які перебувають на стадії розлучення. Склад злочину – психологічні або фізичні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність та ін.

Таким чином, по-перше, домашнє насильство може проявлятися у формах фізичного, психологічного або економічного насильства у подружжі, стосунках інтимних партнерів або між батьками та дітьми. Зазвичай у реальному житті усі три згадані вище форми насильства або дві з них застосовуються до потерпілої особи одночасно.

По-друге, ключовою ознакою є систематичність вчинення такого насильства. Відповідно до міжнародної та національної судової практики, домашнє насильство вважається наявним з моменту вчинення агресором втретє хоча б однієї із його трьох форм (вони можуть бути як і різними, так і однаковими), і в результаті його завдання потерпіла особа зазнала хоча б один із вказаних в законі наслідків.

Наслідками домашнього насильства є порушення нормального фізичного та ментального стану особи, її психічної недоторканості та функціонування її життя в цілому. У практиці Європейського суду з прав людини зазвичай беруться до уваги обставини, що завдають моральної шкоди, зокрема: незручності, викликані негативним впливом на здоров’я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; психічне напруження тощо.

Відповідальність за злочин

Відповідно до ст. 126-1 КК України, покарання  за домашнє насилля:

• Громадські роботи (до 240 годин).
• Арешт (до 6-ти місяців).
• Обмеження волі (до 5-ти років).
• Позбавлення волі (до 2-х років).

Окрім цього, чинне українське законодавство передбачає спеціальні заходи, які допомагають достатньо ефективно боротися з домашнім насильством. Мова йде про заборонний та обмежувальний припис відносно кривдника. В чому між ними різниця? Пояснюємо.

Заборонний припис  щодо особи кривдника відрізняється терміновістю та виноситься протягом десяти днів. Для термінового заборонного припису достатньо заяви потерпілої особи. Також це може бути ініціатива представників правоохоронних органів. Серед випадків, коли він застосовується:

• Наявність загрози здоров’ю чи життю особи.
• Негайне припинення чи недопущення повторення/продовження домашнього насильства.

Обмежувальний припис щодо кривдника застосовуються судом в інтересах постраждалої від домашнього насильства особи, на підставі ст. 91-1 КК. Він може полягати у застосуванні таких заборон та обмежень щодо агресора:

• Кривдник зобов’язаний залишити місце спільного проживання/перебування із забороною відвідування цього місця.
• Кривдник не має права контактувати з потерпілою особою.
• Усуваються наявні перешкоди у користуванні майном, яке знаходиться у спільній власності.
• Заборона на розшук/переслідування потерпілої особи.
• Обмеження в спілкуванні з дитиною особи, яку обвинувачують в домашньому насиллі.
• Заборона наближення до потерпілої особи (до її місця проживання, роботи, навчання та ін.).

Інші аспекти статті 126-1 ККУ

• Найважливішим аспектом у випадках домашнього насильства є захист прав потерпілих. Адвокат, представляючи інтереси особи, що пережила домашнє насильство, забезпечує високий рівень професіоналізму на всіх етапах розгляду справи.
• Принцип запобігання ретравматизації. Наші адвокати комплексно оцінюють наявні ризики та загрози виникнення тригерів, для недопущення ретравматизації особи в процесі надання правої допомоги.

Юридична компанія “Приходько та партнери” – ваш захисник у справах щодо домашнього насильства.

Наша юридична компанія має багаторічний досвід у наданні ефективної та професійної парової допомоги. Наші адвокати – це справжні професіонали, які забезпечать захист ваших прав.

Якщо ви стали потерпілим від домашнього насильства чи його свідком – звертайтесь до нас за правовою допомогою. Не толеруйте насилля у вашому житті.