ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

 На сьогодні більш раціональною є система реєстрації титулів, що забезпечує набагато більшу усталеність прав на нерухомість та краще відповідає потребам обігу. Лише записи у поземельній книзі передбачають виникнення, зміну та припинення речових прав на землю. При реєстрації титулів виключається помилка під час внесення записів у поземельну книгу, адже відбувається ретельна перевірка всіх даних, які знаходяться в основі запису. Оскільки поземельна книга являється публічним реєстром до якого вносяться права на земельну ділянку, а також майнові права пов’язані із земельною ділянкою.

 Усі угоди, щодо нерухомості, реєструються в установах реєстрації документів там же і залишаються на зберігання копії зареєстрованих документів. Таким чином, особа, що виявляє бажання придбати нерухомість має право у реєстрі речових прав на нерухоме майно переглянути в реєстрі всі документи, щодо переходу права власності на нерухоме майно. Такі підстави дають можливість з’ясувати яким чином було набуто право власності за яким зазвичай перевіряється остання угода, а потім здійснюється аналіз попередніх угод.

 При оформленні права власності на нерухомість відбувається з видачею свідоцтв про право власності на нерухоме майно, які видаватимуться державними реєстраторами разом із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

 Лише за наявності внесених відомостей про земельну ділянку можливо отримати такий Витяг. Тільки після отримання останнього можливо здійснити Державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку.

 Таким чином, відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр», правова регламентація земельних реєстраційних відносин за своїм змістом є досить складною, оскільки запроваджує подвійну систему ведення кадастру і реєстрації прав. Таким чином, здійснюється ведення бази даних про земельну ділянку, а інша – здійснює реєстрацію прав на них.

 Правова природа реєстрації прав на землю була предметом значних наукових досліджень низки сучасних науковців.

 Погоджуючись з думкою П.Ф. Кулинича, що державна реєстрація прав на землю є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав власності, користування, зокрема права оренди землі, їх обмежень, земельних сервітутів тощо, що супроводжуються внесенням даних про зареєстровані права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

 Відповідно до положень Земельного кодексу (ст. 791), земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. При цьому державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.