ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА

«Я особисто гарантую, що ми чесно і порядно виконаємо свою роботу!»

Приходько Андрій Анатолійович

Адвокат, доктор юридичних наук, визнаний медійний експерт з юридичних питань, юридичний радник відомих політиків та бізнесменів.

Зв'язатися зараз

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА

Час прочитання: 23 хв.

06.12.2021 у кримінальному провадженні № 12017100060003436 від 15.07.2017 сімом клієнтам АБ «Приходько та Партнери» було повідомлено про підозру у вченні злочину, передбаченого, ч. 4 ст. 190 КК України.

07.12.2021 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підготував клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб відносно кожного підозрюваного з загальною сумою застави в розмірі понад 10.5 млн грн.

Адвокати АБ «Приходько та Партнери» встановили, що дане клопотання є протиправним та таким, що складене із порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України, виходячи із наступного.

Щодо повторного притягнення осіб до кримінальної відповідальності стороною обвинувачення за вчинення одного й того самого правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно приписів п. 12 ч. 1 ст. 7 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КПК України, ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 218 КПК України, На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити:

  • прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
  • анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
  • найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
  • зміст підозри;
  • правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
  • стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
  • права підозрюваного;
  • підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

На підставі вищевикладеного, вбачається наступне:

  • чинним законодавством забороняється двічі притягати особу до кримінальної відповідальності за одне й те ж саме кримінальне правопорушення;
  • моментом притягнення до кримінальної відповідальності є момент повідомлення особи про підозру у вчиненні злочину;
  • не допускається проведення двох і більше досудових розслідування стосовно одного кримінального правопорушення;
  • не допускається двічі повідомляти особу про підозру у вчиненні одного й того самого кримінального правопорушення.

Дані висновки узгоджуються із судовою практикою, зокрема із ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 03.02.2020 у справі № 932/18698/19, Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 14.02.2020 у справі № 201/10434/19.

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА - urb 4838Адвокати звернули увагу суду, що сторона обвинувачення вручивши 06.12.2021 повідомлення про підозру у вченні злочину, передбаченого, ч. 4 ст. 190 КК України, фактично повторно розпочала процес притягнення останніх до кримінальної відповідальності та розпочала друге досудове розслідування щодо вчинення одного й того самого кримінального правопорушення, виходячи із наступного.

Сторона обвинувачення у повідомленні про підозру від 06.12.2021 зазначила стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, а саме : “Особа, діючи умисно, вчиняючи продовжуваний злочин, що складається з тотожних діянь, який перебував довготривалої підготовки у період з 25.11.2016 по 28.04.2018, згідного єдиного та відомого усім плану вчинення злочину за попередньою змовою із іншими особами, які виконували ролі в організованій групі “оператора”, “технічного працівника”, “брокера”, знаходячись на території України, з використанням веб-ресурсів, а також суб’єктів господарювання, заволодів шляхом обману та зловживання довірою та проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, коштами потерпілих на загальну суму 1 542 207 грн. 60 коп., що становить особливо великий розмір”.

Сторона обвинувачення вже 12.12.2018 під час кримінального провадження №120180000000000232 вручала повідомлення про підозру у вченні кримінального правопорушення, зазначеного у повідомленні про підозру від 06.12.2021, та проводило досудове розслідування.

18.02.2019 прокурором у кримінальному провадженні матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12018000000000232 та №12018040000000337 об’єднані в одне кримінальне провадження, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040000000337. В подальшому, 05.04.2019, матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12018160470000733 та №12018040000000337 об’єднані, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160470000733. 13.02.2020 матеріали відносно підозрюваних виділені з кримінального провадження №12018160470000733 в окреме провадження за №12020000000000119.

22.03.2021 Печерський районний суду м. Києва у справі №757/11767/21-к прийняв ухвалу, якою зобов’язав уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №12020000000000119 вчинити дії, визначені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Сторона обвинувачення у повідомленні про підозру від 12.12.2018 зазначила стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, а саме: “Особа, діючи умисно, вчиняючи продовжуваний злочин, що складається з тотожних діянь, який перебував довготривалої підготовки у період з 09.02.2016 по 05.11.2018, згідного єдиного та відомого усім плану вчинення злочину за попередньою змовою із іншими особами, які виконували ролі в організованій групі “оператора”, “технічного працівника”, “брокера”, знаходячись на території України, з використанням веб-ресурсів, а також суб’єктів господарювання, заволодів шляхом обману та зловживання довірою та проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, коштами потерпілих на загальну суму 20 905 795 грн. 30 коп., що становить особливо великий розмір”.

Проаналізувавши повідомлення про підозри від 12.12.2018 та від 06.12.2021 у вченні злочину, передбаченого, ч. 4 ст. 190 КК України, та матеріали кримінальних проваджень, є очевидним, що у вищевказаних підозрах йдеться про вчинення одного й того самого продовжуваного кримінального правопорушення.

Зокрема, про це свідчать наступні факти:

  • В обидвох повідомленнях про підозру йдеться про один й той самий продовжуваний злочин, який складався з багатьох тотожних діянь, об’єднаного єдиним умислом і планом на заволодіння з використанням веб-ресурсів, а також суб’єктів господарювання коштами невизначеної кількості потерпілих у період з початку 2016 року по листопад 2018 року.
  • Тексти повідомлень про підозру від 12.12.2018 та від 06.12.2021 є ідентичними за винятком лише опису окремих тотожних діянь, періодів їх вчинення та власників коштів (потерпілих). У повідомленні про підозру від 06.12.2021 описуються інші тотожні діяння продовжуваного злочину, який вчинявся у період з початку 2016 року по листопад 2018 року.
  • Четверо потерпілих, які вказані у повідомленні про підозру від 06.12.2021, та дванадцятеро потерпілих, які вказані у повідомленні про підозру, а від 12.12.2018, були залучені та допитувалися в рамках кримінальних провадженнях №120180000000000232 та №12018040000000337, у період з квітня 2018 року по березень 2019 року, в рамках яких проводилося досудове розслідування стосовно клієнтів АБ «Приходько та Партнери» у зв’язку із врученням їм підозр від 12.12.2018.
  • У тому числі, інші матеріали кримінального провадження, які покладені в обгрунтування повідомлення про підозру від 06.12.2021, зібрані в рамках кримінальних провадженнях №120180000000000232, №12018040000000337, №12018160470000733, в межах який вже проводилося досудове розслідування стосовно клієнтів АБ «Приходько та Партнери» у зв’язку із врученням їм підозр від 12.12.2018.

Усі вищевказані факти свідчать про те, що у повідомленнях про підозри від 12.12.2018 та від 06.12.2021 у вченні злочину, передбаченого, ч. 4 ст. 190 КК України, йдеться про вчинення одного й того самого продовжуваного кримінального правопорушення.

На підставі вищевикладеного вбачається, що сторона обвинувачення на порушення норм ст. 61 Конституції України, ст. 2, 3, 7, 218 КПК України повторно повідомила про підозру та повторно розпочала нове досудове розслідування стосовно щодо факту вчинення одного й того самого кримінального правопорушення.

Щодо відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у зв’язку із необґрунтованою підозрою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, не допускається застосування запобіжного заходу без наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

22.03.2021 Печерський районний суду м. Києва у справі №757/11767/21-к прийняв ухвалу, якою зобов’язав уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №12020000000000119 вчинити дії, визначені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в частині підозри клієнтів АБ «Приходько та Партнери».

Відповідно до ч. 1 розд. 3 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298: Унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про:

– інші відомості, передбачені в електронних картках, – упродовж 24 годин з моменту прийняття процесуального рішення або набрання чинності рішенням слідчого судді (суду).

У зв’язку із вищезазначеним. через 24 годин з моменту проголошення ухвали від 22.03.2021 у справі №757/11767/21-к клієнти АБ «Приходько та Партнери» втратили статус підозрюваних осіб.

Отже, відсутність підозри виключає можливість обирати запобіжні заходи останнім.

Однак, як встановлено вище, сторона обвинувачення 06.12.2021 повідомила про підозру у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 4 ст. 190 КК України, стосовно якого останні вже повідомлялися 12.12.2018 про підозру, та стосовно якого вже проводилося досудове розслідування. Таким чином, у сторони обвинувачення відсутня обґрунтована підозра у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 4 ст. 190 КК України.

На підставі вищевикладеного, є очевидним, що сторона обвинувачення протиправно та на порушення норм КПК України, склала та направила до суду клопотання про застосування запобіжного заходу, у зв’язку з чим вважаємо необхідним відмовити у задоволенні даного клопотання.

Щодо відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, передбачених, ч. 2 ст. 219 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА - gry 4883 1Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Проведення досудового розслідування поза межами досудового розслідування не допускається.

У клопотанні про застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 07.12.2021 вказано що відомості про кримінальне правопорушення №12017100060003436 були внесені 15.07.2017. Повідомлення про підозру було вручено 06.12.2021.

Строк з дня внесення відомостей про кримінальне правопорушення №12017100060003436 до дня про підозру (а саме до 06.12.2021), складає 4 роки та 6 місяців.

На підставі вищевикладеного вбачається, що строк ведення досудового розслідування, передбачений ч. 2 ст. 219 КПК України, у кримінальному провадженні №12017100060003436 закінчився, у зв’язку з чим сторона обвинувачення протиправно повідомила про підозру, склала та направила до суду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Щодо наявності підстав для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284, ч. 5 ст. 294 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017

06.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань в рамках кримінального провадження №12017100060003436 вносилася інформація про повідомлення про підозру клієнтів АБ «Приходько та Партнери».

Та згідно розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017:

частину першу викласти в такій редакції:

«Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

  • шість місяців – у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
  • дванадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;
  • вісімнадцять місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину».

частину п’яту статті 219 Кримінального процесуального кодексу України (яка визначає строки досудового розслідування) було доповнено нормою наступного змісту: «Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею».

частину першу статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (яка передбачає перелік підстав для закриття кримінального провадження) було доповнено пунктом 10 наступного змісту: «після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».

частину першу статті 284 Кримінального процесуального кодексу України було допонено абзацом «Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру».

частину першу статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (яка передбачає перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування) було доповнено пунктом 10 наступного змісту: «повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом – підозрюваним, його захисником чи законним представником».

Відповідно до п.4 §2 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Вказаний Закон набрав чинності 15.12.2017, а отже вищезазначені зміни введено в дію 15.03.2018 року.

Отже, в примітці до ч.5 ст.219, п.10 ч.1 ст.284, ст. 294, п.10 ч.1 ст. 303 КПК України вказано, що зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Так як, безпосереднього визначення такого поняття як «відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР» не існує, з аналізу норм діючого кримінального процесуального законодавства України вбачається наступне.

Згідно ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

  • дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
  • прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
  • інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
  • короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
  • попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
  • прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
  • інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Згідно п. 1 параграфу 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудового розслідування, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139 (далі- Положення), реєстр – створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА - gry 4901 1Згідно п. 1 параграфу 2 Положення 1 до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення досудового розслідування (частина п`ята статті 36, частина сьома статті 214, статті 216, 218 КПК України); прізвище, ім`я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво; дату затримання особи; обрання, зміну та скасування запобіжного заходу (статті 176-178, 200, 202, 492, 493, 508 КПК України); час та дату повідомлення про підозру, зміну повідомлення про підозру, особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (частина четверта статті 278, стаття 279 КПК України); час та дату складання повідомлення про підозру, особу, стосовно якої складено повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у разі неможливості повідомлення такій особі про підозру з об`єктивних причин (стаття 277 КПК України); юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру (частина восьма статті 214 КПК України); дату та підставу здійснення (скасування) спеціального досудового розслідування (частина шоста статті 297-4 КПК України); зупинення та відновлення досудового розслідування (частина четверта статті 280, частина друга статті 281, частина третя статті 282 КПК України); оголошення розшуку підозрюваного (стаття 281 КПК України); об`єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань (стаття 217 КПК України); продовження строків тримання під вартою та досудового розслідування (статті 197, 199, 219, 294 КПК України); встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред`явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна; закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283 КПК України); інші відомості, передбачені первинними обліковими документами.

Таким чином, із системного аналізу вищевказаних положень законодавства, відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР – це інформація про факти і обставини у кримінальному провадженні внесення яких до ЄРДР передбачено КПК України та Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудового розслідування.

Зокрема, дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.4 ст.278 КПК України) – це стосується і повідомлення про підозру (ч.1 ст.279 КПК України).

У тому числі інформація про зупинення (ч. 4 чт. 280 КПК України), відновлення (ч. 3 ст. 282 КПК України) та продовження досудового розслідування вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Тобто, інформація про повідомлення про підозру, про зупинення, відновлення та продовження досудового розслідування, також є відомостями про кримінальне правопорушення внесеними в Єдиний реєстр досудових розслідувань, а тому, якщо зазначені відомості були внесені до ЄРДР після 15.03.2018 року, незалежно від того, існувало ЄРДР до 16.03.2018 року або ні, то необхідно керуватись положеннями КПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року у даному кримінальному провадженні №12017100060003436, і це відповідатиме п.4 §2 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.

Оскільки в п.4 Прикінцевих положень вище вказаного закону йдеться не про відомості про початок досудового розслідування, або перші, початкові відомості внесенні в ЄРДР, а про відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після ведення в дію цих змін. Таким чином, головним для застосування положень КПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року є не дата, коли було розпочато досудове розслідування, а дата внесення певних відомостей по кримінальному провадженню до ЄРДР.

Враховуючи те, що відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР у кримінальному провадженні №12017100060003436 вносилися 06.12.2021 (повідомлення про підозру), тобто після введення в дію змін згідно із законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року, то у даному кримінальному провадженні необхідно застосовувати положення КПК України в редакції вказаного Закону, який передбачає як підставу для закриття кримінального провадження – закінчення строків досудового розслідування після повідомлення про підозру, визначених статтею 219 цього Кодексу.

Аналогічну позицію щодо застосування положень Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року до кримінального провадження, первинні відомості у якому були внесені в ЄРДР до введення в дію цих змін займає також і Верховний Суд України від 26.05.2020 року по справі №712/6375/18, постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі №556/1381/18, постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року по справі №201/10434/19, а також Дніпровський апеляційний суд в ухвалі від 10.09.2021 року по справі №201/3571/20, якою залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (див додатки).

В цьому аспекті слід зауважити, що приписами п.51, п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності. Так практика ЄСПЛ виходить з того, що дискримінація особи за будь-якими ознаками не допускається (рішення від 04.10.2012 року у справі «Chabauty v. France» та від 03.04.2012 року у справі Van der Heijden v. The Netherlands»). А тому, сторона захисту не може мати різний обсяг прав, в тому числі прав на закриття кримінального провадження, з огляду лише тільки на дату внесення певних відомостей до ЄРДР.

В рішенні від 21.10.2010 у справі «Дія-97 проти України» Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя й дотримання принципу юридичної визначеності та, на що сторони провадження мають право сподіватися, застосування зазначених положень. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися нею у своїх діях (рішення від 25.11.99 справі «Hashman and Harrup v. The United Kingdom»).

У свою чергу Конституційний Суд у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказав, що «із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі» (абз.2 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини).

Крім того, практика ЄСПЛ виходить з того, що дискримінація особи за будь-якими ознакам не допускається (рішення від 4.10.2012 у справі «Chabauty v. France» та від 3.04.2012 у справі «Van der Heijden v. the Netherlands»). А тому сторона захисту не може мати різний обсяг прав щодо можливості закриття кримінального провадження після повідомлення особі про підозру, лише з огляду тільки на дату внесення певних відомостей до ЄРДР.

Відповідно до ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права. Слідчий суддя застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА - porushennya mitnih pravilУ практиці Європейського суду з прав людини принцип верховенства права розглядається як невід`ємний від доступу до правосуддя (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»). У рішенні у справі «Bellet v. France» додатково було уточнено, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві визначається рівень доступу до суду, наданий національним законодавством, що має бути достатнім для забезпечення права особи на суд.

У рішенні у справі «Функе проти Франції» вказано, що «якість» внутрішніх правових норм відповідно до Конвенції залежить від точності, з якою законодавство та судова практика визначають обсяг і умови здійснення владних повноважень, виключаючи небезпеку сваволі. Саме тому, виходячи з положень рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції», потрібно не лише зважати на якість закону, але також, щоб останній відповідав принципу верховенства права. Останнє потребує існування у внутрішньому праві відповідних засобів захисту проти довільного втручання публічної влади у здійснення прав.

На підставі вищевказане вбачається, що в даному випадку з урахуванням принципу верховенства права, підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 219, ч.5 ст.219, п.10 ч.1 ст.284, абз. 2 п.10 ч. 1 ст. 284, ст. 294, п.10 ч.1 ст. 303 КПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року до кримінального провадження № 12017100060003436, де відомості про кримінальне правопорушення вносилися 20.05.2020, 23.03.2021, 30.08.2021, 09.09.2021, тобто після введення в дію вищевказаних змін.

Щодо відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу, у зв’язку із відсутністю ризиків вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

  • переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
  • знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
  • незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
  • перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
  • вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Сторона обвинувачення у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначила, що існують ризики того, що підозрювана особа буде вчиняти дії передбачені п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Однак, це не відповідає обставинам справи, оскільки у зв’язку із повідомленням про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, 13.12.2018 вже обирався запобіжний захід, який в подальшому був замінений більш м’яким, оскільки підозрюваний виконував всі свої процесуальні обов’язки і не порушував закон. Протягом останніх 3 років останній не вчиняв жодних дій, які би були спрямовані на переховування від органів досудового розслідування, суду чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, відсутні ризики вчинення особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Суд взяв до уваги усі доводи адвокатів, результат дивіться самі.

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА - skan4

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА - skan3

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА - skan1

ЧЕРГОВА ПЕРЕМОГА НАД ОФІСОМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА - skan 2

Розрахувати вартість допомоги:

1 питання

Вашою справою займалися інші юристи?

Так
Ні

2 питання

Ви знаходитесь в Києві чи Київській області?

Так
Ні

3 питання

Юридична допомога Вам потрібна терміново?

Так
Ні
20%
знижка
Якщо ми не
передзвонимо
протягом дня
Консультація
Юридична компанія
Залиште заявку на юридичну допомогу прямо зараз:
Найкращі юристи
Чесна ціна
Працюємо швидко
Онлайн / офлайн консультація