Будівництво у прибережній захисній смузі

 Незважаючи на законодавчо встановлені норми прибережної захисної смуги, в Україні всюди здійснюється будівництво в межах даної зони. У гонитві за мальовничими краєвидами з вікон новобудови забудовники ігнорують обгрунтовані ризики підтоплення, розмиття фундаменту чи інших екологічних загроз. Яким чином, забудовники здійснюють будівництво на цих землях, якщо є пряма заборона, передбачена у Земельному та Водному кодексах України? Розглянемо законодавчі шпоринки, використовуючи які, можна обійти норми щодо обмеження будівництва в прибережних захисних смугах (ПЗС).

 Щоб захистити від забруднення та засмічення поверхневі водні об’єкти, щоб зберегти їх водність законодавець встановив розміри прибережні захисні смуги.

 Які встановлені межі прибережних захисних смугах?

Прибережні захисні смуги встановлюються на берегах річок, навколо водойм уздовж урізу води шириною:

• для малих річок, струмків і потічків, ставків з площею менше 3 га - 25 метрів;
• для середніх річок, водосховищ, ставків з площею більше 3 га - 50 метрів;
• для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

 В межах прибережних захисних смуг заборонено будувати будь-які споруди, у тому числі бази відпочинку, дачі, гаражи та стоянки автомобілей, за винятком споруд для гідротехнічного, навігаціного призначення.

 Які є способи обійти обмеження будівництва у прибережних захисних смугах?

• Маніпулювання із назвами водойм;
• Можливість місцевами радами самостійно визначати межі ПЗС;
• Можливість місцевами радами передавати у приватну власність землі, які фактично знаходяться в межах ПЗС.

 Найбільш поширеним способом є саме можливість місцевими радами формувати межі прибережних захисних смуг. Так, зокрема, Водний кодекс України, передбачає, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Водночас, затверження містобудівної документації відноситься до виключної компетенції місцевих рад. Таким чином, незважаючи на чітко визначені вимоги до ширини ПЗС, місцевим радам надано повноваження самостійно регулювати їх ширину.

 У такий спосіб в законодавчому полі можна здійснювати забудову ПЗС, шляхом звуження їх меж у містобудівній документації.

 Наступний спосіб полягає у передачі земель комунальної власності, у тому числі землі прибережної захисної смуги у приватну власність. В подальшому на земельній ділянці, що знаходиться в межах прибрежної захисної смуги, забудовник здійснює будівництво.

 Частина четверта статті 41 Конституції України гарантує, що приватна власність є непорушною.

Таким чином, якщо депутати місцевої ради прийняли рішення про приватизацію земельної ділянки, розташованої в межах ПЗС, а її власник затіяв будівництво, зупинити його буде досить складно, навіть не дивлячись на те, що непорушність права приватної власності не скасовує дію закону, не дає права вчиняти неправомірні дії та (теоретично) не звільняє від відповідальності. На практиці знести такий об’єкт будівництва вже практично не можливо, оскільки і ділянка, і будівля знаходяться у приватній власності.

 Як ми бачимо, незважаючи на встановлення імперативних норм щодо розміру прибережних захисних смуг, в законодавстві існують певні шпоринки, використовуючи які, можна здійснювати будівництво в межах ПЗС у законний спосіб. Якщо Вам потрібна консультація або допомога у питанні будівництва у прибережній захисній смузі - залишайте заявку на нашому сайті у формі нижче!