АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ У СПРАВАХ ПРО ТЛУМАЧЕННЯ ЗАПОВІТУ

 Зважаючи на велику кількість запитань на порталі онлайн консультацій «Консультант», що стосуються спадкового права, існує необхідність в аналізі судової практики з приводу певних проблемних питань у цій галузі. Неоднозначною є практика судів в позовах про тлумачення заповіту. 

 Проаналізувавши судові рішення, які стосуються тлумачення заповіту, можна помітити, що практика не є однозначною, а в деяких випадках суди допускають помилки.

 Відповідно до статті 1256 ЦК тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу. Тобто, стаття встановлює, що умовою звернення до суду з вимогою про тлумачення заповіту є наявність спору. Деякі суду правильно застосовують дану норму. Зокрема, у рішенні Деснянського районного суду міста Чернігова №  2506/4404/2012 від 14 серпня 2012 року позивачу правомірно відмовлено у задоволенні позову, оскільки з матеріалів справи вбачалась відсутність спору між спадкоємцями. Суд зазначив, що в задоволені позову необхідно відмовити повністю, оскільки позивачі не надали суду доказів на підтвердження того, що між спадкоємцями є спір стосовно тлумачення заповіту, оскільки суду не надано взагалі доказів про звернення позивачів до відповідача з проханням розтлумачити певним чином заповіт та, враховуючи те, що відповідач наполягає на відсутності спору, тому сторони можуть розтлумачити заповіт самі згідно ч. 1 ст. 1256 ЦК.  Крім того, заповіт не містить жодних незрозумілих чи суперечливих висловів, які могли б бути підставою для його тлумачення.

 Таким чином, можна встановити 2 необхідні умови для звернення до суду з позовом про тлумачення заповіту:

1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача;

2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

 Однак, суди в деяких випадках ігнорують це положення. Наприклад, у рішенні Балтського районного суду Одеської області №493/1122/16-ц  від 18 серпня 2016 року були зазначені наступні обставини справи: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради Одеської області про тлумачення заповіту, посилаючись на те, що 19 січня 2016 року померла його бабуся ОСОБА_4. За життя вона склала заповіт, який був посвідчений 02.11.2015 року секретарем Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області за реєстровим № 30. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_4, належну їй земельну ділянку …заповіла ОСОБА_2. Позивач звернувся до нотаріуса з приводу оформлення своїх спадкових прав на майно, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що у заповіті імя та по батькові заповідача та секретаря сільської ради записано у вигляді ініціалів.  У зв’язку з цим позивач звернувся до суду з проханням розтлумачити заповіт.  Суд задовольнив позов, оскільки ним було встановлено, що при оформленні заповіту ОСОБА_4, секретар сільської ради допустив помилку та прізвище імя і по батькові, як заповідача так і посадової особи виклала в скороченому варіанті.

 На мою думку, рішення суду є неправомірним, оскільки в даному випадку відсутній спір між спадкоємцями, а його наявність є необхідною умовою для звернення до суду з позовом про тлумачення заповіту. Відсутність спору підтверджується, по перше, відсутністю посилання на його наявність в обставинах справи, по друге, позов подано до ОСОБА_3 міської ради Одеської області, яка не є спадкоємцем, по третє, в справі не зазначається про наявність інших спадкоємців. В даному випадку, ОСОБА_2 слід було шукати інші варіанти вирішення цього питання, наприклад, шляхом звернення до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

 Завантажуйте мобільний додаток «Консультант» в App Store та Google Play, задавайте свої запитання і професійні юристи дадуть на них відповідь.