Трудові спори

 

Трудові спори — це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і працедавцем з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.

 

 

Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спори.

 

Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки отримав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника), або коли терміни розгляду вимог, передбачених Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло (ст. 6 Закону України “Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”).

 

Класифікувати трудові спори можна за суб’єктами, змістом, характером і порядком розгляду (підвідомчості).

 

 

За суб’єктами розрізняють: індивідуальні та колективні трудові спори.

 

Якщо суб’єктами індивідуальних трудових спорів є працівник і працедавець, то суб’єктами колективних трудових спорів є:

 

  •  на виробничому рівні — наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурні підрозділи або профспілкова й інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства або уповноважений ним орган чи представник;
  •  на галузевому, територіальних рівнях — наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій), або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
  •  на національному рівні — наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об’єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України.

 

Індивідуальні трудові спори про застосування чинного законодавства про працю вирішуються в порядку, передбаченому ст. 15 КЗпП “Індивідуальні трудові спори”.

 

За ознакою підвідомчості можна виділити три види порядку розгляду індивідуальних трудових спорів:

 

 Загальний порядок, відповідно до якого трудовий спір послідовно розглядається в Комісії з трудових спорів (КТС) і в суді (ст. 221 КЗпП). Розгляд одних спорів може закінчитися в комісії, якщо сторони не оскаржать її рішення і спір не буде перенесено до суду. В інших випадках кожна зі сторін має право звернутися до суду у зв’язку з незгодою з рішенням КТС. При цьому необхідно пам’ятати, що Конституція України передбачила право кожного громадянина звертатися до суду за захистом порушеного права. Тому працівник має право вибору органу, куди йому можна звертатися за захистом порушених трудових прав: у комісію з трудових спорів чи у суд.

 

 Судовий порядок, за яким трудовий спір безпосередньо розглядається тільки судом (ст. 55, 124 Конституції, ст. 232 КЗпП).

 

 Особливий порядок, що передбачає особливості розгляду трудових спорів окремих категорій працівників (суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини) (ст. 222 КЗпП).

 

 

 

 

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

 

  •  встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
  •  укладання чи зміни колективного договору, угоди;
  •  виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
  •  невиконання вимог законодавства про працю. Колективні трудові спори вирішуються за допомогою примирювальних процедур, які охоплюють розгляд його примирювальною комісією і (або) трудовим арбітражем. У примирювальних процедурах можуть брати участь незалежні посередники та Національна служба посередництва і примирення. У випадку, коли примирювальні процедури не призвели до вирішення колективного трудового спору, працівники можуть вдатися до страйку.

 

 

У рамках трудового права, наші юристи здійснюють представництво інтересів в суді по таких справах:

 

  • Спори про стягнення заробітної плати, інших виплат (вихідна допомога, відпускні, відрядні );
  • спори про поновлення на роботі;
  • спори про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

 

 

Наші юристи можуть виступати в судових засіданнях як на стороні працівника , так і на стороні працедавця.

 

 

 

ОПЛАТА:

 

Погодинна оплата за фактично витрачений час (500 грн./час роботи адвоката або 200 грн./час роботи юриста).

 

Фіксована ціна за певний комплекс послуг/реалізацію проекту (від 10 000,00 грн.).

 

Фіксована абонентська місячна плата (від 2 000,00 грн.).

Поділіться в