Приходько Андрій Анатолійович, взяв участь у Комітеті Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції.

05.10.2016 відбулось засідання Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (вул. Садова, 3-а, зал засідань № 330). На порядку денному, з-поміж іншого, обговорювався проект Закону України про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам (реєстр. № 4038а, суб’єкт права законодавчої ініціативи – народні депутати України Заліщук С.П., Лещенко С.А., та інші).

За результатами засідання вказаного Комітету, Приходько Андрій зазначав, що статус викривачів корупції – це симбіоз правосуб’єктності громадянина та людини передбачений Конституцією України та спеціальної правосуб’єктності набутої такою людиною у разі викриття корупції та набуття особливого статусу викривача у відповідності до антикорупційного законодавства.

Ввикривачі корупції, як одна із складових загальнодержавного механізму запобігання та боротьби з корупцією, повинна стати однією з найбільш дієвих. Не зважаючи на реформаторські ініціативи в інснуючих правоохороних органах та створення нових антикорупційних органів (Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агенство з питань запобігання корпуції), стан корупції в країні перебуває на високому рівні. Правоохороні органи сьогодні неспроможні охопити всі сфери суспільного життя та економіко-політичні сфери в яких відбуваються корупційні дії. Це пов’язано не лише з низькими показниками роботи правоохороних оргнаха, а йз участю самих громадян у корупції та сприйняттям її як нормального соціального процесу в українських реаліях.

Саме тому, держава з метою морального та матеріального заохочення громадськості на боротьбуз корупцією, повинна вдосконалити правовий статус викривачів корупції. При цьому, правовий статус викривачів корупції повинен характеризуватись матеріальним заохоченням останніх, соціальним визнанням та державним сприянням, максимальную підтримкою викривачів корупції правоохороними оргнами, і звичайно гарантуванням захисту та безпеки.

В пояснювальній записці до вказаного Законопроекту стверджується, що реальний захист викривачів може гарантувати тільки окремий спеціальний закон, що створить дієвий механізм для поширення суспільно необхідної інформації. Саме така тенденція панує останні 15 років у світі – спеціальні закони діють у більш ніж 30 країнах світу, зокрема, в Австралії, Великобританії, Косово, Південній Кореї, Румунії, Сербії, ЮАР та Японії. В країнах, де функціонує закон про захист викривачів інформації, їжа більш безпечна, вода – чистіша, гроші платників податків витрачаються прозоро та раціонально, а корпорації діють відповідальніше.

Наприклад, у 2012 році, через рік після ухвалення спеціального закону із захисту викривачів у Південній Кореї, уряд повернув до бюджету близько 10 млн доларів у наслідок 40 справ, порушених за інформацією викривачів. Завдяки викривачам інформації, США повернули 35 млрд доларів у вигляді штрафів, загублених та вкрадених грошей платників податків з 1986 року.

Саме тому викривачі є єдиним надійним шляхом дізнатися інформацію про зловживання з боку влади. Разом з тим, розкриваючи інформацію, якщо вона свідчить про корупційні дії чи зловживання з боку чиновників, викривачі наражаються на небезпеку, оскільки вони ризикують кар’єрою, особистим добробутом і навіть життям заради викриття корупції та інших суспільно небезпечних діянь.

Вказаний проект Закону розширив дефініцію «викривач», так зокрема у цьому Законі термін викривач вживається в такому значенні – фізична особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, розкрила, або здійснила підтверджену реальними діями спробу розкрити інформацію про шкоду або загрозу суспільним інтересам з боку інших осіб, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Однак, визначення поняття «викривач» в такий спосіб є не зовсім вірним, адже якщо особа одержала інформацію про корупцію не у зв’язку з їх трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання, а наприклад випадково одержала інформацію про корупцію, то вона, виходячи із вказаної дефініції, не визнається викривачем.

Абсолютною новелою є положення ст. 15 вказаного проекту Закону, відповідно до якої у випадку, якщо внаслідок здійсненого розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам до бюджету повернуто кошти, викривачу виплачується грошова винагорода у розмірі 10 відсотків відповернутих коштів.

Вказана норма має прогресивний характер. Для цілого ряду антикорупційних праватних та громадських структур наявність такої норми в законодавсті надасть можливість отримувати значні кошти, що може призвести до певних непорозумінь. Для прикладу, в разі повідомлення про один і той самий факт різними викривачами, яким чином здійснююється розподіл виплати 10 відсотків, і зновуж таки, достатньо просто повідомити заявою про корупцію, чи необхідно сприяти подальшими діями з метою вставновлення складу злочину та фактичного повернення коштів до бюджету або у разі виявлення факту не виведення з бюджету коштів та їх повернення, а пропозицію неправомірної вигоди (ст. 369 КК України) – відбувається не повернення коштів до бюджету, а його наповнення за рахунок стягнення суми, що пропонувалась в дохід держави.

Разом з тим, позитивним є те, що Законопроектом планується встановити: гарантії захисту викривачів від незаконного звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, інших негативних заходів впливу та дискримінаційних заходів; права викривача (на конфіденційність та анонімність при розкритті інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам; на відшкодування шкоди; на забезпечення безпеки; на отримання інформації); гарантії відкритості інформації про співпрацю з викривачами, додержання їх прав та захист.

Законодавча ініціатива, щодо визначення правового статусу викривачів в Україні, якокремого інституційного елементу конституційно-правового механізму запобігання копуції в Україні є однозначно позитивним кроком в сфері боротьби з корупцією, однак наразі ще потребує доопрацювання.

Поділіться в