Ефективність моніторингу способу життя та перевірки Е-Декларацій суб`єктів декларування

Андрій Приходько прийняв участь у Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правової політики України в умовах Європейської інтиграції»,яка відбулася 31 березня – 1 квітня 2017 року на базі Одеського національного морського університету.

Керуючий партнер «PRIKHODKO&PARTNERS» підкреслив, що відповідно до ст. 51 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (надалі – НАЗК) здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім’ї майна і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.  Моніторинг способу життя суб’єктів декларування здійснюється НАЗК на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб’єктів декларування задекларованим ними майну і доходам. Моніторинг способу життя здійснюється із додержанням законодавства про захист персональних даних та не повинен передбачати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.

Аналіз норм Закону України «Про запобігання корупції» дає можливість говорити, що мета вказаного закону – це створення умов для суб’єктів декларування, за яких кожен хто відповідно до закону зобов’язаний декларувати свої доходи матиме такий рівень життя, який повністю відповідатиме його офіційним доходам.

Аналіз методів спрямованих на досягнення вказаної мети викладено в Порядку проведення перевірок НАЗК та Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування дає можливість говорити про основні недоліки, які не дозволить в повній мірі досягти мети Закону України «Про запобігання корупції».

Методика здійснення перевірок декларації, яка викладена в п.п. 2-4 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачає, що повна перевірка декларації включає такі дії:
  • аналіз відомостей про об’єкти декларування (об’єкти нерухомості; об’єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно – транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов’язання; видатки та правочини суб’єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб’єкта декларування; членство суб’єкта декларування в об’єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб’єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об’єкти декларування, які мають відображатися в декларації;
  • створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;
  • направлення Національним агентством відповідному суб’єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

Аналіз викладеного свідчить, що методика проведення перевірки полягає в тому, щоб здійснити логічний та арифметичний аналіз відомостей зафіксованих в декларації та відомостей, які містяться в інших базах даних, і у разі невідповідності надіслати лист до суб’єкта декларування та отримати пояснення щодо виявленої невідповідності.

Вказана методика жодним чином не дасть гарантій того, що фактичний рівень життя суб’єкта декларування відповідає тим відомостям, які занесені до баз даних, в тому числі і до Е-декларації.

Наприклад, чиновник користується автомобілем, який не задекларовано. Перевірка відомостей покаже, що автомобілем володіє інша особа, яка не є суб’єктом декларування. В поясненнях суб’єкт декларування зазначить, що разово користувався автомобілем.

Аналогічно з житлом. Для прикладу, суб’єкт декларування зазначає, що він орендує квартиру, при цьому вартість оренди не перевищує розміру офіційних доходів. Однак, фактична оренда квартири становить значно більше, а між орендарем та суб’єктом декларування існує домовленість, про оплату частинами (частина офіційно, а частині ні). Надані суб’єктом декларування пояснення, не будуть відповідати дійсності, при цьому виключать підстави для притягнення останнього до відповідальності.

Досягнути поставленої мети можливо лише шляхом проведення перевірок фактичного рівня життя.

Порядок проведення перевірок в НАЗК затверджено, однак відповідно до п. 3 вказаного Порядку об’єктами перевірки є державні органи, органи влади АР Крим, органи місцевого самоврядування, юридичні особи, у тому числі політичні партії.

Вказаний Порядок не поширюється на усіх суб’єктів декларування, тобто НАЗК не має права здійснити перевірки державного посадовця за місце його проживання.

З одного боку це логічно, адже ст. 30 Конституція України гарантує кожному недоторканість житла, вказавши, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Разом з тим, ст. 233 Кримінально-процесуального кодексу України, зазначає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє.

Тобто проникнення до житла та проведення його огляду з метою встановлення відповідності його вартості задекларованим даним, можливе і не суперечитиме Законам України за наявності добровільної згоди особи.

Особа, яка вступає на державну службу, а отже стає суб’єктом декларування повинна усвідомлювати, що спосіб її життя з моменту прийняття її на державну службу повинен повністю відповідати офіційному доходу, який вона отримує за рахунок заробітної плати або іншого задекларованого джерела.

У зв’язку з чим, спосіб життя повинен бути відкритим для НАЗК та інших уповноважених законом суб’єктів здійснення моніторингу способу життя.

Таким чином, вважаємо, що кожна особа набуваючи статусу суб’єкта декларування повинна надати письмову згоду на проникнення до її житла з метою перевірки способу та рівня життя особи з відомостями, які вона декларує.

Наявність такої згоди не порушуватиме гарантовані Конституцією права громадян та надасть можливість в законному порядку здійснювати перевірки житла та іншого майна на відповідність їх інформації, що міститься в деклараціях.

Фактичне не надання суб’єктом декларування доступу до житла, у разі наявності письмової згоди на проникнення та огляд житла, повинно оформлятись відповідним актом з відео-фіксацією та бути прямою підставою для звільнення суб’єкта декларування.

Разом з тим, особа усвідомлюючи можливість такої перевірки та її наслідки (дисциплінарна, адміністративна, кримінальна відповідальність) не дозволить собі декларувати недостовірні відомості або відмовиться від державної служби.

За таких умов, основна ідея запобігання корупції – повне та об’єктивне декларування, а також відсутність будь-якого неофіційного доходу суб’єктів декларування, матиме право на існування.

Поділіться в